Ігор Самуненков Ігор Самуненков: Олімпіада подарувала багато яскравих вражень
102
більше про героя

17-річний киянин Ігор Самуненков – один з найяскравіших українських гросмейстерів молодого покоління.

На 46-й Всесвітній шаховій олімпіаді, яка відбулася у вересні цього року в Самарканд, він показав феноменальне досягнення – 8 очок із 10-ти можливих, без жодної поразки! Цей результат приніс гравцю збірної України особисте олімпійське "золото" на четвертій дошці.

В інтерв’ю для е2е4 Ігор Самуненков розповів про свої враження від Олімпіади, як вдалося досягти такого результату та чим живе поза шахами.

"Спогади про перші шахові кроки викликають найпозитивніші емоції"

е2е4: Ігоре, пригадайте свої перші кроки в шахах – які спогади залишилися?

Ігор Самуненков: Такі спогади – завжди позитивні емоції, тому що це історія, яка є в кожного шахіста – перші партії, перші турніри... Наразі вже не пам’ятаю багато чого, бо почав грати в 6 років, тобто вже більше 10 років минуло! Але, повторюся, шахові спогади викликають у мене найпозитивніші емоції, хоча були й складні періоди.

Мій шаховий шлях почався з гуртків, з любові до гри, яку прищепили батьки. Тато навчив мене шаховим азам і завжди допомагає на цьому шляху, за що я йому вдячний! І, звісно, також вдячний мамі, яка завжди поруч зі мною, та всім людям, які зі мною донині! 

Моя шахова історія – це те, що завжди буде зі мною, і я радий, озираючись назад, що вже вдалося пройти такі моменти як отримання перших спортивних розрядів, перші перемоги на дитячих чемпіонатах різного рівня. Це все назавжди залишиться в пам’яті як дуже гарний спогад.


Ігор Самуненков і Гаррі Каспаров

е2е4: Коли дізналися, що будете представляти Україну на Олімпіаді, що відчули? Адже це була ваша перша "доросла" Олімпіада...

Ігор Самуненков: Представляти Україну на такому грандіозному турніру як Олімпіада – для мене дуже велика честь! Дякую за цю можливість Олександру Генріховичу Бєлявському й Адріану Богдановичу Михальчишину – тренерам чоловічої збірної України. Звісно, це можливість, про яку я міг тільки мріяти! І запрошення стало дуже приємним і щасливим моментом.

Я намагався якомога краще підготуватися до турніру, підійти до нього в гарному ментальному стані. І дуже радий, що вдалося гарно виступити на своїй першій "дорослій" Олімпіаді. У майбутньому хочу зіграти за нашу збірну ще багато турнірів – таких, як Олімпіада, чемпіонати світу і Європи. Сподіваюся, що все так і буде.

е2е4: Чи є для вас різниця з психологічної точки зору: виступати на дорослому турнірі чи грати з однолітками?

Ігор Самуненков: Для мене, напевно, немає великої різниці, суперник якого віку навпроти. Зі старшими за себе граю вже досить давно і маю великий досвід. Але зараз є й багато сильних юних гравців, у них свої плюси. Тому треба просто триматися і грати свою гру проти кожного суперника, й прагнути до гарних результатів. 


Ігор Самуненков і Роман Дегтярьов

"Головне – не здаватися, завжди йти вперед"

е2е4: Ви пройшли Олімпіаду без поразок та здобули "золото" в індивідуальному заліку на четвертій дошці. Як гадаєте, за рахунок чого вдалося досягти такого результату?

Ігор Самуненков: Золота медаль – для мене великий успіх. Розумію, як багато вже зроблено і скільки мені ще треба буде зробити. Але, вважаю, головне, що я робив і в чому мені допомагали – це не здаватися, завжди йти вперед, навіть через складні етапи, і намагатися ставати кращим. Хоча, звісно, іноді це нелегко, може бути багато сумнівів. Це нормально, так буває в кожного спортсмена, в кожної людини... Але все ж таки, якщо вдається такі моменти пройти, подолати, то потім у кар’єрі з’являється позитив, перемоги й ейфорія від них.

е2е4: Які загальні враження від Олімпіади? І може є окремі цікаві, емоційні моменти, що особливо запам’яталися? 

Ігор Самуненков: Дуже складно виділити щось конкретне, найбільш пам’ятне. Я максимально зосереджувався на підготовці. Але отримував величезне задоволення від спілкування з партнерами по команді, від безпосередньо гри, від атмосфери загалом...

Звісно, варто відзначити знакові для нашої команди поєдинки. У першу чергу – матч із Китаєм. Ми змогли перемогти сильну команду з елітними шахістами! Також гру зі США – це був дуже важливий та корисний досвід. І поєдинок з Узбекистаном у вирішальному турі – ми достойно зіграли із сильною командою, яка стала переможцем Олімпіади. 

Якщо говорити про особисті моменти, то відзначу заключну партію Олімпіади – нічию з узбеком Нодірбеком Якуббоєвим. Відразу після поєдинку в мене взяли інтерв’ю буквально поряд з ігровим майданчиком. Це були позитивні моменти, які назавжди залишаться зі мною, це те, що додає сил та натхнення працювати далі. Тому радий, що Олімпіада подарувала багато яскравих вражень.


Партія Нодірбек Якуббоєв – Ігор Самуненков

"Найскладнішим був 1-й тур"

е2е4: Які партії на Олімпіаді були для вас найважчими та найцікавішими? Можливо, їх було кілька... 

Ігор Самуненков: Кожна партія була по-різному цікавою, по-різному складною... Напевно, найскладнішим був перший тур, бо треба було увійти в цю атмосферу, зрозуміти, де знаходишся, все спокійно сприймати... На щастя, мені вдалося акліматизуватися і далі стало легше. Хоча, звісно, було багато напружених матчів проти сильних збірних, ці поєдинки також були по-своєму складні.

З гарних емоцій – партія з Гансом Німанном із США, яку я дуже чекав. Завжди цікаво зіграти проти такого сильного суперника.

е2е4: А є партія на Олімпіаді, до якої подумками повертаєтесь і думаєте, що можна було б у ній змінити? 

Ігор Самуненков: Не впевнений, що якби мав можливість щось змінити в якійсь конкретній партії, то я б це змінив. Бо прийняті за дошкою рішення – це те, що я вважав правильним на той момент. І це вже мій досвід, який в мене є. Й іноді, можливо, краще десь помилитися, але щось зрозуміти на майбутнє, отримати матеріал для аналізів. Це те, що я "переварюю" в своїй голові пізніше, щоб потім грати ще сильніше.

е2е4: В який момент Олімпіади зрозуміли, що претендуєте на золоту медаль на своїй дошці? Яка була ваша реакція?

Ігор Самуненков: Складно сказати, після якого саме туру зрозумів, що йду на індивідуальну медаль. Я намагався фокусуватися на грі, на результаті збірної... Так було й на командному чемпіонаті Європи 2025 року, де я теж посів перше місце на своїй дошці. 

На Олімпіаді, напевно, в "золото" не вірив до останнього моменту. Тому коли отримав його на церемонії нагородження, як кажуть, остаточно повірив, бо це уявлялося, як якась мрія. Звісно, я вірив у себе, в те, що спроможний і на таке, але все одно це відчувалося як щось нереальне. Ще раз хочу подякувати всім людям, тренерам, всім тим, завдяки кому такий успіх став можливим!


Ігор Самуненков із особистою золотою медаллю Олімпіади-2026

е2е4: Які відчуття були, коли, загорнувшись в український прапор, отримували золоту медаль?

Ігор Самуненков: Коли вийшов на церемонію нагородження в українському прапорі – це для мене була дуже велика честь! І в якомусь плані момент, заради якого працював, до якого довго йшов – адже ми, шахісти, працюємо в тому числі, для емоцій, моментів ейфорії від здобутих спортивних досягнень.

Знову повторюсь: "золото" Олімпіади уявлялось мені чимось нереальним. Водночас я вже фокусуюся на наступних цілях, працюю, щоб це була не остання моя олімпійська медаль. Сподіваюсь, що в мене і в інших гравців збірної України ще буде багато нагород. Я дуже в це вірю!

"Можливо, все було краще, ніж я уявляв"

е2е4: Серед учасників Олімпіади був гравець, з яким хотілося б зіграти? 

Ігор Самуненков: Я вже казав, що коли дізнався про матч зі збірною США, дуже хотів зустрітися з Гансом Німанном. Хоча з ним вже грав на чемпіонаті світу з рапіду і бліцу в Катарі, але в "класику" у нас партій до цього не було.

Взагалі на Олімпіаді було багато цікавих і дуже сильних шахістів, з якими хочеться зіграти. Наприклад, діючий чемпіон світу Гукеш Доммараджу з Індії. Я теж з ним грав у Катарі в бліц. Мені тоді навіть вдалося перемогти. Але, звісно, зіграти з чемпіоном світу в класичні шахи, то інше. Поки в мене такого досвіду немає, але впевний, що найближчим часом і ця мрія стане реальністю.

е2е4: Після Олімпіади пройшов деякий час, була можливість подумати над своєю грою, усвідомити отриманий досвід. Чи зробили вже якісь висновки? Можливо, з’явилося більше розуміння, на що у своїй підготовці треба звернути увагу? 

Ігор Самуненков: Так, пройшов деякий час, з’явилося вже більш чітке і критичне мислення щодо гри, щодо партій, і є багато моментів, над якими треба працювати.

Можливо, все було навіть краще, ніж я уявляв. Партії на такому сильному турнірі, коли всі матчі важливі й висока напруга, показують мій рівень і стійкість, і водночас "підсвічують" проблемні моменти, що потребують осмислення та подальшої роботи над ними. 


Партія Магнус Карлсен – Ігор Самуненков

"Поза шахами є багато важливих моментів"

е2е4: Розкажіть про ваш день у Самарканді поза шахівницею. Це був лише відпочинок та підготовка до наступного туру? Чи встигали й погуляти містом та поспілкуватися з іншими шахістами?

Ігор Самуненков: У мене було фактично лише два вихідних дня, тому що зіграв 10 з 11-ти партій, тобто один тур я пропустив і в один день у нас був загальний відпочинок для всіх. Ці два вихідних провів фактично без шахівниці, зовсім не дивився нічого, не займався. 

Разом із іншими гравцями збірної ми класно провели загальний вихідний день: погуляли в центрі Самарканда, відвідали тамтешні пам’ятки... Також ми з Романом Дегтярьовим багато грали у настільний теніс у нашому готелі. 

е2е4: А взагалі поза турнірами, чи залишається у вас час на щось іще крім шахів та навчання екстерном у школі? 

Ігор Самуненков: Поза шахами є багато важливих моментів у моєму житті. Це, наприклад, спілкування з друзями, людьми, які важливі для мене. Хочу персонально подякувати Максиму Дубневичу – моєму гарному другу, за віру в мене, підтримку. Він багато допомагав мені під час Олімпіади, і як я вже казав, саме завдяки таким людям моє досягнення стало можливим.

Також я люблю слухати музику, дивитися відео... Наприклад, десь уже протягом двох років дивлюся американський серіал "Ти". Загалом можу слухати, дивитися багато різного – що потрапляє "під руку". Люблю психологічні драми або щось в такому стилі. Цікавлюсь спортом, зокрема футболом, сам граю у різні ігри та, напевно, більше все ж люблю дивитися, бо такого рівня, щоб добре грати, не маю.

Автор: Олег Столяревський

Фото: з відкритих джерел