Міжнародна федерація шахів (ФІДЕ), яка визнана Міжнародним олімпійським комітетом (МОК), раніше згідно зі своїм статутом розігрувала єдиний титул шахового короля – й не було жодних проблем. 

Але згодом почали розігрувати в шахах три титули чемпіона світу – у гри з бліцконтролем, з коротким контролем (рапід) і у грі з класичним контролем часу на партію (він постійно змінювався – від 2,5 години на 40 ходів, потім відкладання партії й далі година на 16 ходів тощо). 

Постійно змінювалася і сама система розіграшу титулу шахового короля – були матч-турніри, матчі з 24-х партій, безлімітні поєдинки до шести перемог тривалістю в пів року... Також чемпіона світу визначали за олімпійською системою з вибуванням, яка ще має назву нокаут-система.

Згідно зі своїм статутом ФІДЕ повинна визначати чемпіона світу. Це її обов'язок. За якою системою – це її прерогатива. Як і у футболі, хокеї, баскетболі… Де також постійно відбуваються зміни. (Наприклад, у далекому 1966 році у фінальній стадії чемпіонату світу з футболу грало 16 збірних, а на наступному чемпіонаті їх буде аж 48!) Переможці змагань отримували титул чемпіона світу в рамках ФІДЕ, ФІФА, ФІБА та інших міжнародних спортивних організацій.

…А потім у шахах стався бунт – Гаррі Каспаров і Найджел Шорт відмовилися грати матч за звання чемпіона світу під егідою ФІДЕ. Каспаров створив нову організацію – Професійну шахову асоціацію (ПША). ФІДЕ абсолютно законно дискваліфікувала за порушення статуту цих гросмейстерів і призначила згідно з регламентом матч за звання чемпіона світу анатолія карпова і Яна Тиммана, яких Шорт раніше обіграв.

Далі Каспаров, який легко переміг Шорта, грав подібний матч з владіміром крамніком. Тоді ці два гросмейстери були найсильнішими в шаховому королівстві й мали найвищий рейтинг серед усіх. Звісно, їх матч викликав надзвичайний інтерес. Але це не був офіційний матч за звання чемпіона світу, а матч під егідою ПША. Офіційним же чемпіоном світу став Алєксандр Халіфман, який переміг у турнірі за олімпійською системою. 

Звісно, бути чемпіоном світу далеко не завжди означає бути найсильнішим. Шаховий світ розколовся – одна половина вважала чемпіоном Каспарова, інша Халіфмана, якого нарекли чемпіоном світу по версії ФІДЕ. Звісно – версія була у ПША, а ексклюзивне право на визначення чемпіона у ФІДЕ. 

Невдовзі ПША розпалася, і в інтересах об'єднання шахового світу організували матч чемпіона світу Веселина Топалова і владіміра крамніка, який, перемігши Каспарова, став переможцем по версії ПША. Крамнік не грав у матчах претендентів і не мав права грати за корону чемпіона. Але ФІДЕ пішло на зміну свого регламенту. До цього, нагадаємо, чемпіоном світу став наш Руслан Пономарьов, якого тодішній президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжінов нагородив золотою медаллю і лавровим вінком з написом "16-й чемпіон світу з шахів".

…А ще чемпіонами світу були узбек Рустам Касимджанов та індус Віші Ананд. 20-м чемпіоном світу був норвежець Магнус Карлсен. Він і досі є чемпіоном світу в першостях з іншими двома контролями часу. Але там своя ієрархія – ми ж говоримо про чемпіонів з класичним контролем часу на партію, який існує дуже давно. Карлсен відмовився захищати свій титул, яким володів понад 10 років, і ФІДЕ згідно зі своїм регламентом призначила матч між претендентом і шахістом,  який посів друге місце у цьому змаганні. Виграв китаєць Дін Ліжень, і став 21-м чемпіоном світу.

І яке ж було неймовірне здивування, коли на офіційному сайті ФІДЕ написали, що Дін Ліжень – 17-й чемпіон світу...

Це хто так порахував чемпіонів?! У шаховому королівстві китаєць став 21-м чемпіон світу з класичним контролем часу на партію. Їх всіх нагороджено золотою медаллю і лавровим вінком чемпіона!

Чинним чемпіоном світу з шахів є Доммараджу Гукеш (Індія), який став 22-м чемпіоном у грудні 2024 року. Він переміг попереднього чемпіона Діна Ліженя.

Отака арифметика!

Щодо титулу чемпіонів світу з іншим контролем часу на партію – там повний хаос. І це окрема історія...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 
Треба грати в шахи!