Це було 22 березня пів століття тому. Я тоді служив на тихоокеанському флоті й був у відпустці вдома. У Київ приїхав видатний гросмейстер Віктор Корчной. 

Ми сиділи в кафе і я запитав: 
- Вікторе Львовичу, який ви хотіли б подарунок на завтрашній ваш день народження? 

Корчной посміхнувся й сказав:
- Познайомитися з вашим чудовим актором Леонідом Биковим. 

А ми були знайомі з Биковим і жили поруч...

Биков запросив нас до себе. Він жив на вулиці Ованеса Туманяна в будинку поруч з "Укртелефільмом", де зараз його меморіальна дошка. Ми сиділи, випивали й спілкувалися. Так і настала нова доба. Тут я підняв келих і сказав Бикову: 

- Щойно настав день народження Віктора Львовича!

Кремль проти претендента 

Віктор Корчной, який народився 23 березня 1931 року, напевно став би чемпіоном світу з шахів, якби карпов народився трохи раніше, а Гаррі Каспаров – пізніше… 

Пам’яті легендарного гросмейстера присвячується!

Зазвичай, після відходу у вічність, видатні люди стають легендами. Віктор Корчной став легендою ще за життя. Масштаб його особистості не вміщується в рамки гри мудрих. Навіть усього спорту. Радянська система так його боялася, що прізвище багаторазового чемпіона СРСР, олімпійського чемпіона виключили з усіх довідників, замінивши на безлике – претендент… Його книги "Антишахматы" та "Записки злодея" не містили жодної шахової діаграми та тексту партій. На обкладці – танки. Там суцільна політика – боротьба одинака проти комуністів-маразматиків, які засіли в кремлі та розв’язали "Холодну війну" із Заходом. Книга про можливість запеклого опору в абсолютно безнадійних, на вигляд, положеннях і життєвих ситуаціях, прояв нестримної волі до досягнення мети.

Віктор Корчной на матчі проти карпова 

Віктор Львович так і не став шаховим королем. Майже 40 років тому в далекому філіппінському Багіо, програючи карпову 2:5, Корчной героїчно зрівняв рахунок – 5:5. До омріяної корони чемпіона залишалася лише одна перемога… Пізніше гросмейстер сказав:

"Мені було відомо: якщо виграю матч у Толі за звання чемпіона світу, то буду вбитий агентами КДБ. Мабуть, Бог захотів, щоб я ще десятки років пограв у шахи..."

У тому матчі трапився унікальний випадок в історії світового спорту. За день до урочистого відкриття змагання радянські секунданти карпова напилися в ресторані під час прийому делегації. Міхаіл Таль був "ніякий" і загубив привезену з Москви касету з радянським гімном... Посольство було далеко в Манілі – й гімну СРСР на відкритті не було. Знайшли "Інтернаціонал"... І ось він звучить. Всі стоять. Корчной сідає в крісло. До нього підбігає організатор. Корчной каже: "Це не гімн Радянського Союзу, а більшовицький, а я не комуніст..." Цікаво, що Корчной, який перед тим втік із СРСР, був на той момент людиною без громадянства і на його честь звучав твір Моцарта. Державних гімнів так і не було... 

Наступного дня в газеті "Советский спорт" вийшла стаття під назвою "Вставай, проклятьем заклеймёный". 

Матч карпов – Корчной у Москві 

Благородний рицар

Шахове королівство втратило великого бійця, який за шахівницею перемагав всю світову еліту, залишаючись благородним спортсменом, попри все пережите. 

Віктор Корчной відмовився від присудженої йому ФІДЕ перемоги у матчі претендентів на світову корону з Каспаровим без гри, коли Гаррі, за незалежних від нього причин, не зміг прибути до Аргентини… А міг бути третій поспіль матч карпов – Корчной за світову корону. Але Віктор Львович завжди мав честь і гідність... 

...Коли Віктор Корчной, перемігши в матчах претендентів ексчемпіонів світу Тиграна Петросяна і Бориса Спаського, вийшов у 1975 році на карпова, який став чемпіоном світу без гри з тодішнім шаховим королем Робертом Фішером, питання: де має відбутися їх фінальний поєдинок – не стояло. Два радянських гросмейстери жили у багатомільйонному місті на Неві, яке мало тоді назву Ленінград. Але керівництво держави перенесло його до москви. Тоді кандидат у члени ЦК КПРС, член ЦК ВЛКСМ етнічний руський з російської глибинки карпов був улюбленцем кремля, а Віктор Корчной – безпартійний, неблагонадійний петербуржець, до того ж сумнівного походження… А головне, за Корчного тоді вболівали майже всі ленінградці. Він, переживши в рідному місті блокаду, втративши від голоду всю рідню, був кумир багатьох, його обожнювали. 

Під час того матчу в Москві чи не всі елітні радянські гросмейстери за вказівкою кремля працювали на карпова. Хто відмовлявся, ставав невиїзним із країни з усіма наслідками... З претендентом залишились одиниці. Зате мільйони його прихильників йому не зрадили і вболівали за великого шахіста Віктора Корчного.

карпов втратив розум, проігнорувавши усі норми міжнародного права, проголосувавши як депутат державної думи за анексію росією українського Криму. Віктор Корчной тоді сказав: це агонія безумців і, безумовно, Крим є і буде українським!

Віктор Корчной, 1999 рік. Нестаріючий ветеран

Якби карпов народився раніше або Гаррі Каспаров – пізніше...

...Віктор Корчной став би чемпіоном світу. Або, якби з ним вели чесну гру поза межами шахівниці… А так, він грав матч за корону, коли його син сидів у радянській в’язниці, а дружину не випускали на Захід із країни рад...

Віктор Корчной був унікальним явищем у шахах, гравцем з неповторним стилем. Він отримав "Шаховий Оскар", приз найкращого у світі шахіста року, навіть у той рік, коли Карпов став чемпіоном світу. Він – шестиразовий чемпіон шахової Олімпіади, чотириразовий чемпіон СРСР, переможець близько ста турнірів! У 80 років Віктор Корчной став чемпіоном Швейцарії. У такому віці жоден не вигравав турнір ветеранів, а тут перемога в змаганні з гросмейстерами, які на пів віку молодші. На планеті за весь час існування геніальної мудрої гри, жоден слуга Каїси у віці 85 років не грав на такому чудовому рівні...

6 червня 2016 року на 86-му році Корчной пішов з життя... 

Автор: Дмитро Нагорний 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 
Він грав з Пеле – в шахи, а з Фішером – у футбол