За свою кар’єру цей шаховий гросмейстер не виграв жодного великого турніру, але в королівстві гри мудрих він відомий не менше за чемпіонів світу.

Він найбільше не любив цифру шість і обожнював свій рідний Київ і Лос-Анджелес. Він прожив 66 років 6 місяців і 6 днів, а народився в Києві й помер в Лос-Анджелесі. Він – Едуард Гуфельд! Людина з величезною кількістю веселих історій – правдивих і вигаданих. Коли розказував вигадки, після паузи додавав – цього, правда не було, але могло бути. 

19 березня 2026 року йому виповнилося б 90 років...

Мені пощастило зробити тисячу інтерв’ю з видатними, відомими, дивовижними й цікавими людьми з різних галузей, але найцікавішим було спілкування з ним. У чудовій газеті "ЧАС-ТІМЕ" протягом трьох номерів поспіль було величезне інтерв’ю з 32 питаннями, й після кожного – хід і коментар Гуфельда його безсмертної партії з міжнародним гросмейстером Владіміром Багіровим, яка тривала 32 ходи й вважається однією з найкрасивіших за всю багатовікову історію шахів. Ми говорили про все й багато – і було надзвичайно цікаво! Редакція потім отримала величезна кількість листів подяки від читачів за це інтерв’ю.

Ми познайомилися з Гуфельдом на зйомках фільму. У 1968 році у Києві на студії "Київнаукфільм" знімали науково-популярну стрічку "Сім кроків за обрій". Сенсаційний фільм для свого часу, який досліджує межі можливостей людського мозку, творчих і сенсорних здібностей людини. В експериментах, поставлених у фільмі, брав участь лічильник-феномен. Гуфельд тоді приїхав на зйомки з Міхаілом Талем. З того часу ми й дружили. Цікаво, що ми обожнювали картярську гру – мене вважали королем "підкідного дурня", а Гуфельда – чемпіоном преферансу. Так ми й не зіграли між собою жодної партії в карти, як і в шахи – Едік грав тільки в очні, а я тільки в заочні… :)

Неймовірна кількість веселих історій та анекдотів супроводжувала наші зустрічі. Гуфельд досяг вершин з легендарною шаховою королевою Майєю Чибурданідзе як тренер великої чемпіонки. Він розповідав, що якось його підопічна у 20 років обіграла всіх провідних шахісток Югославії, тоді головних суперниць радянської збірної. На пресконференції журналіст попросив сказати, як правильно пишеться прізвище юної грузинської шахістки? "Фішер у спідниці", – сказав Гуфельд. А потім зізнався, що просто забув прізвище Майї...

Гуфельд жив у Києві на вулиці Лисенка, 3 – біля станції метро "Золоті ворота" в будинку, де знаходиться легендарна книгарня "Є". Ми сиділи у нього вдома, пили коньяк, і Едік мені показав автограф: "Аміго Гуфельду від Пеле!" Він грав з Пеле – в шахи, а з Фішером – у футбол і написав про це в газеті "Комсомольська правда". Але в останню мить перед друком редактор знайшов "помилку" й повернув Фішера в шахи, а Пеле – у футбол. Уявляєш, казав тоді, бідкаючись, Гуфельд: "Десятки мільйонів людей прочитали й подумали, що я брехун…"

А наступна історія – дивовижна. Це було в Тбілісі. Тоді Майя Чибурданідзе виборола право на матч за шахову корону з легендарною чемпіонкою Ноною Гапріндашвілі. Ми сиділи в кафе вчотирьох – з нами був видатний режисер Георгій Данелія, який тоді знімав фільм "Міміно". Едік каже: "Гія зроби таке: в ліфт, у якому їдуть Фрунзик Мкртчян і Вахтанга Кікабідзе, заходять два-три китайці, корейці чи буряти, вони уважно дивляться й один каже: подивіться на цих росіян, вони, як дві краплини води, всі на одне обличчя, як їх можна відрізнити… :) 

Цей епізод було відзнято, але в останню мить цензура вирізала його з картини. Колись про це ми пригадали в розмові з Великим сином Грузії Вахтангом Кікабідзе. Видатний актор, великий друг України,  сказав, що під час зйомок, коли побачив, як у ліфт входили монголи, а це були брати-близнюки, пів години разом з іншими на знімальному майданчику сміялися… :)

...Коли Майя Чибурданідзе стала чемпіонкою світу, Гуфельд став заслуженим тренером СРСР і написав книгу "Сімнадцять весен Майї" та попросив не плутати її з "Сімнадцять миттєвостей весни"...

Автор: Дмитро Нагорний

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 
Коли ФІДЕ втратила глузд