Людмила Іваницька – майстер спорту України, учасниця Жіночого відбіркового турніру до збірної України.
В інтерв’ю проєкту "Територія шахів" Людмила Іваницька розповіла про початок своєї кар’єри, стиль гри, ставлення до перемог і поразок, а також про найближчі плани.
Шахова родина
- Грати в шахи я почала у шість років завдяки своєму дідусю. У нас, можна сказати, шахова родина: у шахи грали дідусь, тато, мама і сестра... Саме сестра певною мірою "затягнула" мене в цей вид спорту, хоча все почалося ще з дідуся. Потім я почала регулярно їздити на турніри, і поступово шахи стали важливою частиною мого життя. Зараз я граю вже понад 12 років...
Перші турніри та хвилювання
- Не можу сказати, що на перших турнірах я сильно хвилювалася. Навпаки – мені дуже хотілося якнайшвидше почати грати... Я завжди любила шахи і отримувала задоволення від самої гри. Тому замість страху чи невпевненості було велике бажання сісти за дошку і перемагати... Мене не одразу почали відпускати на турніри, тому коли така можливість з’явилася, я чекала цього з великим нетерпінням.
Перший великий турнір
- Найяскравіше мені запам’ятався мій перший великий турнір, де я стала віцечемпіонкою Європи до 10 років. Пам’ятаю не тільки самі партії та результат, а й атмосферу тих змагань... Ми тоді поїхали до Білорусі, після кожної партії я каталася на гіроскутері, а ще ми з татом постійно купували солодку кукурудзу...
Як переживати поразки
- Після партії я зазвичай намагаюся одразу відволіктися... Я не люблю надто довго тримати в собі негативні емоції після поразок. Зазвичай мені потрібно трохи часу, але загалом я досить швидко відходжу і не сприймаю поразки надто близько до серця...
Люди, які допомогли в шахах
- Моїм першим тренером був дідусь – Василь Іванович Палагіцький. На жаль, його вже немає, але саме він допоміг зробити мої перші кроки в шахах. Пізніше, коли я почала їздити на змагання, мене дуже підтримувала мама. А зараз я тренуюся з Всеволодом Юрійовичем Рутенком... Кожен із них по-своєму зробив важливий внесок у мій розвиток як шахістки.
Життя поза шахами
- Шахи займають дуже багато часу, тому поєднувати їх із чимось іншим досить складно. Зараз у мене, окрім шахів, ще є навчання в університеті, і часу майже не залишається. Але із задоволенням я б ще займалася волейболом або баскетболом – особливо люблю волейбол. Також хотіла б більше часу приділяти вивченню англійської мови...
Повна версія інтерв'ю
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Людмила Іваницька: Цей турнір для мене дуже важливий
