Шахісти всього світу зараз із нетерпінням чекають на матч за світову корону Гукеш – Сіндаров. Схоже, що гросмейстер із Узбекистану має всі шанси завоювати чемпіонський титул.

Це протистояння для нас тим більш цікаве, бо в команді Сіндарова є чіткий український слід – його тренер Роман Відоняк, який нині живе в Німеччині.

Хто такий Роман Відоняк?

Роман зараз одна з найзагадковіших постатей світових шахів. Ще пару років тому широкому загалу не було про нього відомо майже нічого. Проте зараз цей таємничий "інформаційний туман" потроху розвіюється. Роман дав кілька інтерв’ю різним ЗМІ. Зверталися до нього і ми, але отримали ввічливу відмову. 

Що про нього, наразі, відомо? 

Народився Відоняк у Львові у 1972 році. Його тренером був, зокрема, відомий український гросмейстер Адріан Михальчишин. Навчався у Львівському державному інституті фізичної культури (нині – Львівський державний університет фізичної культури ім. Івана Боберського). Згадує інфіз часто і тепло, стверджує, що отримав там важливі знання з психології та спортивної фізіології.

Відоняк отримав звання міжнародного майстра і має, станом на сьогодні, рейтинг 2442. Це не топ, але рівень досить міцного гравця. Якоїсь яскравої кар’єри у Романа як гравця не було. Але це, звісно, не означає, що він не може бути видатним тренером. 

Хоча у Німеччині Роман не відразу став відомим тренером, а отримав досвід роботи в… Макдональдсі та кур’єром. Очевидно, це також його додатково загартувало.   

Як тренер Відоняк співпрацював і співпрацює з кількома дуже помітними гросмейстерами. Крім вже згаданого Жавохіра Сіндарова, це також Аніш Гірі, Йорден ван Форест, Нодірбек Якуббоєв, Бібісара Асаубаєва та інші.

Роман Відоняк тренує збірну Голландії 

Метод Відоняка 

Так у чому ж власне полягає Метод Відоняка? Повну інформацію він не розкриває, але обіцяє влітку випустити книгу, зокрема й українською мовою.

Але ми до літа чекати не будемо і спробуємо розібратися, що до чого, використовуючи наявну, станом на сьогодні, інформацію.

Роман допомагає розвивати 17 компонентів гравця. Наразі відомо про 4 з них:

• 1. Стійкість концентрації протягом усієї партії, а також усього турніру або навіть кількох турнірів поспіль. 
• 2. Стратегічна чи ендшпільна інтуїція. Здатність приймати правильне рішення за лічені секунди "рукою". 
• 3. Правильне керування часом. Вміння відрізняти дійсно критичні моменти під час гри від відносно нейтральних та діяти відповідно.
• 4. Вміння чітко і без зайвих емоцій перемикати увагу з однієї ситуації на дошці та навколо неї на зовсім іншу.

Для розвитку цих навичок тренер підібрав, за його словами, більше 40 тисяч позицій.

На тренувальних зборах присутні, як мінімум, 2 гравці, які тематично розігрують ці тренувальні позиції між собою протягом 8-9 годин на добу, розвиваючи шахову витривалість.

Дискусійний момент: чи потрібен дебют?

Відоняк каже, що не вивчає зі своїми учнями дебют. Хоча ще з часів Тарраша (1862–1934) та Рубінштейна (1882–1961) дебют було прийнято тісно пов’язувати з мітельшпілем і навіть ендшпілем. 

Більшість відомих тренерів намагаються вивчати дебюти в комплексі з іншими стадіями шахової партії.

Хоча цілком очевидно, що позиція Романа має право на існування. Щось схоже нам казав на початку нульових і видатний український тренер Олексій Іванович Косиков, який порівнював дебют з "костюмом, який ми маємо пошити самі", а він тим часом допомагав засвоїти мітельшпіль та ендшпіль.

І все ж особисто я з такою позицією не згодний. Вважаю, що тренер має бути універсалом і вивчати з учнями, зокрема і дебюти.

Роман Відоняк зі своїми вихованцями – Жавохіром Сіндаровим і Бібісарою Асаубаєвою 

Чи може середній гравець бути видатним тренером?

Тут відповідь цілком однозначна: так, може!

І прикладів можемо навести дуже багато, причому з різних видів спорту. Не тільки шахів, а й футболу, боксу…

Наведу тільки один яскравий приклад: дуже шанований мною тренер з боксу Юрій Іванович Ткаченко навряд чи протримався би бодай один раунд зі своїм зірковим учнем Олександром Усиком. Але він з ним і не боксує особисто, допомагаючи, перш за все, з методами підготовки.

Відоняк теж не стає "в спаринг" із Сіндаровим або Гірі, а знаходить їм топових спаринг-партнерів, залишаючись на позиції тренера і арбітра.

Бачимо на практиці, що такий метод працює.

Що далі?

Отже, чекаємо матч на першість світу, який може ще більше закріпити статус Відоняка як зіркового тренера світової шахової еліти.

Також чекаємо на вихід книги, хоча тут у мене є підстави сумніватися, що ми її побачимо цьогоріч. Хоча Відоняк і стверджує, що вона вже готова на 80 %, але практика показує, що останні 20 % цілком можуть забрати багато місяців. Знаю це з власного досвіду написання науково-популярних книг і дисертації з філософії…

Але так чи інакше ми все одно дочекаємося і зможемо оцінити тренерські методи Романа більш детально...

(Далі буде)

Микола Спірідонов, шаховий тренер, доктор філософії (PhD)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 
Валерій Тутов: шахіст, тренер і організатор