На фото: молодий Валерій Тутов

1 лютого минуло 89 років з дня народження мого тренера Валерія Григоровича Тутова (1937–2019).

До Тутова я потрапив у 8 років (1994). За нинішніми мірками пізно, зараз діти починають грати вже років із 5–6, а іноді й раніше.

Уже за місяць він записав мене до якогось турніру, здається це була відкрита першість Мінського району серед дітей 1984 р.н. і молодше. Я програв перші три партії, але продовжив боротися і наступні три виграв.

Мій прогрес у грі був досить швидким і у 1996 році я вже розділив 1–2 місця у міжнародному турнірі "Київська весна" у своїй віковій категорії. Багато моїх тодішніх суперників пізніше стали міжнародними майстрами і навіть гросмейстерами.

Власне, на цьому моя робота з Тренером практично закінчилася. Він заявив, що вже нічим допомогти у моєму вдосконаленні особливо не може. Думаю, що тут він себе недооцінив – різниця в розумінні гри між нами була ще дуже значною. Тутов грав до 82-х років включно і часто показував високі результати, наприклад, набрав 7 очок із 9 на Кубку Незалежності-1999 (турнір Б). Загалом, кандидатом в майстри він був дуже сильним, швидше ближче до майстра. Багато й успішно грав за листуванням, доходив, якщо не помиляюся, навіть до півфіналу чемпіонату світу...

Валерій Григорович був певною мірою людиною старих принципів і грошей за тренування не брав. Власне, з мене і взяти було особливо нічого – сім'я ледве зводила кінці з кінцями, як і багато інших сімей, які не вписалися в бурхливу течію 1990-х років. Але все ж таки констатую, що навряд чи в Києві тоді (та й зараз) був хоч один тренер, який присвятив би мені стільки часу БЕЗКОШТОВНО. Займалися ми часто години по 4, приблизно з 16:00 до 20:00.

 Для Валерія Тутова шахи були сенсом життя

Якщо вже бути відвертим до кінця, пізніше я зрозумів, що ці тренування були не надто професійними. Тренер фанатично любив шахи і вмів передати це своїм учням, але, не мав продуманої системи підготовки. На заняттях ми дивилися безліч партій з різних журналів і книг, але все це було досить хаотично, хоча, мабуть корисно.

З роками я все чіткіше усвідомлюю, що цінність цих занять була не лише і не стільки в конкретних варіантах чи дебютних ідеях. Валерій Григорович навчив мене іншому – ставленню до шахів. Для нього вони не були ані способом заробітку, ані засобом самоствердження. Шахи були частиною життя, внутрішньою потребою, формою мислення. І це, мабуть, найважливіше, що може передати тренер.

Постать Вчителя, який безкоштовно витрачає години свого часу, просто тому що не може інакше, сьогодні виглядає майже неймовірною.

Окремо варто згадати і його організаторську роботу. Починаючи з 1990-х років і майже до самої смерті, Валерій Григорович був співорганізатором відомого турніру "Київська весна", а також низки інших змагань. Він багато років допомагав видатному шаховому організатору Сергію Юрійовичу Шистарьову – не лише формально, а й по-справжньому, беручи на себе будь-яку роботу, яка була потрібна для проведення турнірів.

Він був і суддею, і організатором, і просто надійним помічником у всьому – від складних організаційних питань до найпростіших, але необхідних дрібниць: розставити шахи, пересунути столи, щось підправити, домовитися, допомогти... Це була саме та "невидима" робота, без якої жоден турнір насправді не може відбутися.

Сьогодні турнір "Київська весна" проводиться з присвятою пам’яті Сергія Юрійовича Шистарьова – і це абсолютно заслужено. Але, на мою думку, поруч із цим іменем варто частіше згадувати і Валерія Григоровича Тутова – людину, яка багато років була тихою, але надзвичайно важливою частиною цього великого шахового механізму. Сподіваюся, що з часом з’явиться і окремий турнір, присвячений його пам’яті.

Для мене Валерій Григорович Тутов назавжди залишиться не просто першим тренером, а людиною, яка відкрила двері у шаховий світ і показала, що шахи – це значно більше, ніж рейтинг, розряди і титули. Напевно, саме завдяки Тутову і його підходу в мене пізніше з’явилася ідея організувати в Києві Діловий шаховий клуб. Зокрема і за це я йому щиро вдячний.

Світла пам’ять! 

Микола Спірідонов, член виконкому Федерації шахів України, тренер

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Коли тренер вирішує все: підсумки семінару шахових наставників