Заступник голови Дитячо-юнацької комісії Федерації шахів України Олександр Мартинков в ексклюзивному інтерв’ю сайту е2е4 підбив підсумки дитячо-юнацького шахового сезону 2025 року. 

е2е4: Як загалом оціните дитячо-юнацький шаховий сезон 2025 року в Україні?

Олександр Мартинков: Я вважаю цей сезон загалом дуже вдалим – особливо з огляду на складну безпекову та соціальну ситуацію в країні. Офіційні змагання відбулися на високому організаційному рівні, що є безумовним досягненням і результатом злагодженої роботи всієї української шахової спільноти.

Окремо хочу відзначити креативний та професійний підхід організаторів у Хмельницькому, Тернополі та Світязь – без перебільшення, ці турніри задали нову, дуже високу планку. Традиційно якісно пройшли змагання у Львові, Івано-Франківську, Вінниці та Дніпрі – вони зберегли статус заходів із високим рівнем організації та гостинності.

Величезним проривом сезону стало залучення шахів до всеукраїнського проєкту "Пліч-о-пліч. Всеукраїнські шкільні ліги". Це справді потужний інструмент популяризації шахів на загальнонаціональному рівні. Найголовніше – цей формат здатен стати дієвим механізмом для системного виявлення обдарованих дітей та залучення їх до поглибленої підготовки.

е2е4: Наскільки важливим є внесок проєкту "Пліч-о-пліч. Всеукраїнські шкільні ліги" у формування внутрішнього кадрового резерву? Чи може цей формат замінити традиційні спортивні школи?

Олександр Мартинков: Внесок проєкту "Пліч-о-пліч. Всеукраїнські шкільні ліги" у популяризацію шахів і формування базисного кадрового резерву – без перебільшення, революційний. Це потужний соціальний ліфт, який відкриває шлях до шахів мільйонам дітей, незалежно від наявності спортивної інфраструктури в їхньому населеному пункті. Він дозволяє системно виявляти приховані таланти.

Однак, цей формат не може і не повинен замінити традиційні спортивні школи та клуби. Шкільні ліги створюють масовість і первинний відбір, тоді як спортивні школи та "Гросмейстерська школа ФШУ", роботу якої ми відновлюємо, є інструментами глибинної професійної підготовки. Лише синергія цих двох підходів – масовості на шкільному рівні та професіоналізму в спеціалізованих центрах – дозволить Україні повернутися на лідируючі позиції у світі. Шкільні ліги дають кількість, спеціалізовані школи мають забезпечити якість.

Рівень конкуренції був надзвичайно високим

е2е4: Які найбільші труднощі виникали протягом сезону? Чи вдалося їх подолати?

Олександр Мартинков: Як і щороку, основною складністю було узгодження графіку проведення національних змагань із календарем міжнародних турнірів, розведення змагань у термінах. Інколи виникали окремі регламентні питання, пов’язані з реалізацією рішень Дитячо-юнацької комісії ФШУ.

Однак завдяки постійному діалогу з організаторами та спільному прагненню досягти результату, всі труднощі вдалося оперативно вирішити. Всі заплановані турніри відбулися у визначені терміни, із широким залученням учасників із більшості регіонів України. Це є показником ефективної комунікації та спільної відповідальності за розвиток дитячо-юнацьких шахів.

е2е4: Наскільки ви задоволені роботою організаторів на місцях та загальними умовами проведення турнірів?

Олександр Мартинков: Рівень підготовки й відповідальність, з якою організатори підійшли до своїх обов’язків, заслуговують найвищої оцінки. Всі організатори змагань підійшли до своєї місії винятково відповідально. Вони були у постійному контакті з Дитячо-юнацькою комісією ФШУ і провели заходи на високому організаційному рівні. 

Особливо важливо підкреслити: в умовах війни така відданість справі та турбота про дітей – це не просто робота, це справжня місія. Я щиро вдячний усім, хто долучився до організації змагань – за професіоналізм, ентузіазм і віру в силу шахів як інструменту розвитку й стабільності.

е2е4: Як би ви охарактеризували рівень конкуренції на цьогорічних національних турнірах?

Олександр Мартинков: Рівень конкуренції цьогоріч був надзвичайно високим. Це добре видно навіть за підсумковими таблицями: у кожному змаганні точилася напружена й безкомпромісна боротьба до останнього туру. Такий рівень суперництва – це, без перебільшення, найкраща школа для юних шахістів.

Це також свідчить про поступовий розвиток внутрішнього резерву та зростання майстерності молодих українських гравців. У таких умовах формується характер, загартовується психологічна витривалість і з’являється готовність до боротьби на міжнародному рівні.

Делегація України на юнацькому чемпіонаті світу-2025 

Війна суттєво змінила шахову карту України

е2е4: Як війна вплинула на географію проведення дитячих шахових турнірів в Україні?

Олександр Мартинков: Війна суттєво змінила шахову карту країни. Частина традиційних шахових центрів опинилася у прифронтовій зоні або в зоні ризику, тож багато турнірів довелося перемістити до західних і центральних областей. Але навіть у таких умовах шахове життя не припинилося – навпаки, у багатьох нових регіонах з’явилися ініціативні організатори, які взяли на себе відповідальність проводити змагання.

Завдяки цим людям ми змогли не лише зберегти кількість турнірів, а й підвищити їх якість. Наше перспективне завдання – після війни повернути шахи туди, де вони історично були сильними, і одночасно закріпити досягнення нових регіонів.

е2е4: Скільки шахістів віком до 20 років із початку повномасштабної війни у 2022 році змінили федерацію? І які плани щодо їхнього повернення після завершення бойових дій?

Олександр Мартинков: Від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року близько 200 українських шахістів віком до 20 років перейшли під юрисдикцію інших федерацій. Водночас за цей період було зареєстровано понад 5000 нових юних українських гравців, що свідчить про зростання інтересу до шахів у країні, незважаючи на складні обставини.

Щодо повернення перспективних спортсменів, які змінили федерацію, – це складний і багатофакторний процес, що вимагатиме продуманої стратегії після завершення бойових дій. Серед ключових напрямків: забезпечення фінансової підтримки, організація якісного навчально-тренувального процесу, стипендіальні програми, гідні призові фонди на національних турнірах та покриття витрат на участь у міжнародних змаганнях – саме ці аспекти найчастіше ставали причиною переходів.

Важливу роль також відіграватиме відновлення та модернізація шахової інфраструктури, створення сучасних тренувальних центрів та академій. Гнучкі умови поєднання навчання в українських закладах освіти зі спортивною кар’єрою можуть стати додатковим мотиваційним фактором.

Окрему увагу варто приділити розробці державних програм, орієнтованих на повернення талановитої молоді – так зване "повернення спортивного покоління". У цьому процесі має бути відкритий, чесний діалог із тими, хто був змушений змінити федерацію через війну, – з повагою до їхнього вибору та гарантіями, що їхні дії не будуть засуджені. Залучення провідних українських шахістів, які залишилися в країні або вже повернулися, у ролі амбасадорів також може стати ефективним інструментом мотивації.

е2е4: На тлі війни, які найбільші психологічні чи соціальні проблеми, з якими стикаються юні українські шахісти сьогодні, і як шахи можуть допомогти їх подолати?

Олександр Мартинков: Найбільша проблема, безумовно, – це ментальна й емоційна нестабільність, спричинена постійним стресом, переміщеннями, розлукою з рідними, а також відсутністю відчуття безпеки та довгострокового планування. Війна підриває концентрацію та психологічну витривалість – якості, критично важливі для класичних шахів.

У цьому контексті шахи відіграють терапевтичну та стабілізаційну роль. Шахівниця – це острівець порядку та передбачуваності в хаотичному світі. Шахи вчать концентруватися на завданні, приймати рішення в умовах обмеженого часу та відновлювати сили після поразки. Це є потужним інструментом для розвитку стресостійкості та самодисципліни. Організація турнірів в Україні, навіть у складних умовах, є не лише спортивним, але й важливим соціальним актом, що дає дітям відчуття нормального життя, мети та спільноти.

е2е4: Яке місце займають шахи у системі реабілітації та підтримки дітей у постраждалих регіонах?

Олександр Мартинков: Шахи – це не лише спорт, це інструмент психологічної підтримки, особливо у стресових умовах. У багатьох громадах, що постраждали від війни, шахові гуртки стали безпечним простором, де дитина може відволіктися, розвиватися й відчути підтримку.

Для дитини, чиє життя було зруйноване хаосом та невизначеністю, шахова дошка стає острівцем порядку. Вона дарує можливість відволіктися від травматичних спогадів, зосередитися на логіці та стратегії. Це простір, де можна відчути контроль над ситуацією, що є критично важливим для емоційного відновлення. Шахи відновлюють здатність до концентрації, яка часто страждає від хронічного стресу.

Ми бачимо величезний потенціал у розвитку напряму шахової терапії – цілеспрямованого використання гри як методу емоційної та когнітивної реабілітації. Ця перспективна ініціатива, що поєднує ментальне навантаження з соціальною взаємодією у неформальному, підтримуючому середовищі, безперечно, заслуговує на максимальне масштабування та інтеграцію у загальнонаціональну систему підтримки дітей, постраждалих від війни.

Дитячо-юнацькі змагання – це завжди цікаво! / Фото Олександра Мартинкова

Стратегічна мета: вивести українську шахову школу на найвищий міжнародний рівень

е2е4: Як ви оціните виступи українських шахістів на міжнародній арені?

Олександр Мартинков: Це, на жаль, одне з найболючіших питань останніх років. Якщо масовий дитячо-юнацький шаховий рух демонструє стійке зростання, то рівень підготовки найкращих юних шахістів України поки що не дозволяє стабільно конкурувати з провідними гравцями світу. Не варто вводити себе в оману великою кількістю медалей, здобутих на турнірах зі швидких шахів та бліцу. У цих форматах, як правило, не беруть участі перші номери світових рейтингів. Об’єктивним критерієм є виступи в класичних чемпіонатах Європи та світу. І саме в цьому сегменті ми спостерігаємо кризу, хоч і з поодинокими яскравими результатами.

е2е4: Чому, на вашу думку, українські юні шахісти поки що не демонструють стабільних результатів на міжнародному рівні у класичних шахах?

Олександр Мартинков: Проблема справді системна. Незважаючи на ентузіазм, талант і наполегливість наших юних шахістів, рівень їхньої підготовки поки не дозволяє стабільно конкурувати з провідними гравцями світу.

Головна причина – відсутність комплексного, цілеспрямованого підходу до підготовки талановитих дітей. На місцях тренери часто не мають ресурсів або можливостей працювати з гравцями, які вже вийшли на міжнародний рівень. А без інтенсивної, висококваліфікованої підготовки на цьому етапі прогрес різко сповільнюється.

е2е4: Які кроки плануються для подолання цієї кризи?

Олександр Мартинков: Разом із першим віце-президентом Федерації шахів України Володимиром Ковальчуком ми розробили оновлений проєкт "Гросмейстерська школа ФШУ", яка працюватиме у форматі регулярних навчально-тренувальних сесій для найперспективніших юних шахістів країни. Це не одноразова ініціатива, а системний інструмент формування нової генерації гравців міжнародного рівня. Ми переконані, що саме ця ініціатива може стати ключовим інструментом для системної та якісної підготовки майбутніх лідерів українських шахів.

"Гросмейстерська школа ФШУ" має низку важливих переваг. Висококваліфіковані тренери надаватимуть професійні рекомендації та сприятимуть розвитку гравців у різних аспектах гри. Конкурентне середовище стимулюватиме спортсменів до саморозвитку, інтенсивнішої праці та досягнення вищих результатів. Підготовка до міжнародних змагань у схожих до турнірних умовах дозволить сформувати не лише технічні, а й психологічні навички: витримку, стресостійкість, вміння приймати рішення під тиском. Середовище однодумців мотивуватиме молодих шахістів через приклади успіху партнерів по навчанню.

Паралельно ми також розглядаємо створення Всеукраїнського шахового центру для підготовки найкращих спортсменів. Ці дві структури – "Гросмейстерська школа ФШУ" та майбутній центр – можуть і мають працювати синергійно, виконуючи спільну стратегічну мету: виведення української шахової школи на найвищий міжнародний рівень.

Перед українськими дитячо-юнацькими шахами стоїть кілька ключових завдань

е2е4: Які основні виклики та пріоритети ви бачите для дитячо-юнацьких шахів в Україні на найближчі роки?

Олександр Мартинков: У найближчі роки перед українськими дитячо-юнацькими шахами стоїть кілька ключових стратегічних завдань, які можна вважати пріоритетними.

Запуск і стабілізація роботи оновленої "Гросмейстерської школи ФШУ".  Це, без перебільшення, центральний проєкт, який покликаний подолати розрив між нашими провідними юними шахістами та їхніми ровесниками у Європі та світі. 

Наша мета – не просто провести кілька сесій, а вибудувати стійку систему, яка забезпечить сталий розвиток і безперервність підготовки упродовж кількох років.

Розширення участі шахів у шкільній освіті через проєкт "Пліч-о-пліч. Всеукраїнські шкільні ліги". Цей напрям має величезне стратегічне значення. По-перше, як я вже зазначав на початку розмови, це масовість, яка створює широку базу для відбору та виявлення обдарованих дітей. По-друге, інтеграція шахів у навчальний процес сприяє розвитку критичного мислення, уваги, пам’яті – тобто напряму впливає на якість освіти загалом. По-третє, це мотивація для дітей із малих міст і сіл, які раніше не мали доступу до системного шахового навчання. У перспективі ми бачимо можливість запровадження шахового компонента в освітній стандарт. 

Забезпечення безпечних та доступних умов для занять шахами, особливо у прифронтових і постраждалих регіонах. Шахи для багатьох дітей у цих регіонах – це не лише гра, а психологічна підтримка та стабільність у непростих умовах. Тому наш обов’язок – не залишити ці території без уваги.

Ще один виклик – це кадри та інфраструктура. Нам катастрофічно бракує тренерів нового покоління – молодих, амбітних, які володіють сучасними знаннями, аналітичними інструментами і цифровими платформами. Більшість досвідчених тренерів перевантажені або не мають ресурсів працювати в оновленому форматі. Багато шахових клубів і секцій були зруйновані або втратили приміщення, обладнання, доступ до фінансування. Без інфраструктури неможливо відновити систему підготовки.

Перспективне стратегічне рішення – створення сучасного Всеукраїнського шахового центру, який стане навчальною базою для національних збірних, місцем проведення зборів, сесій, змагань, інноваційним хабом для розвитку шахів в Україні загалом. Цей центр має бути відкритим, доступним, цифровим і пристосованим для реалій XXI століття.

Вірю, що з приходом у ФШУ нового президента Олександра Камишіна ми отримали реальну можливість перейти від планів до конкретних дій. Його стратегічне бачення, сучасний управлінський підхід та прагнення до реформ створюють передумови для якісного оновлення всієї шахової системи. І що важливо – дитячо-юнацький напрям є серед пріоритетів. Тому ми маємо всі шанси подолати наявні виклики та реалізувати ті проєкти, які ще донедавна здавались недосяжними.

Підсумовуючи, дитячо-юнацькі шахи в Україні зараз – це не лише спорт. Це інструмент національного відновлення, освітній компонент, форма психологічної підтримки та стратегічна інвестиція в майбутнє країни. Наше завдання – не лише зберегти досягнення, а й вивести українську шахову школу на новий рівень, незважаючи на зовнішні виклики.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Україна має великий людський потенціал та вміє перемагати, –
підсумки Євро-2025 від Володимира Грабінського