Героя цього інтерв’ю я вперше побачив у лютому 2025 року на чемпіонаті Вінницької області з класичних шахів – ми зустрілися за дошкою в заключному, 9-му турі. Граючи білими, я отримав перевагу, мав зайвого пішака, але "відставав" по часу. Від запропонованої супротивником нічиєї відмовився і зрештою програв – не побачив тактичний удар, після якого змушений був здатися.
Знайомтеся: Олександр Савчук – вінничанин, кандидат у майстри спорту, призер чемпіонатів Європи та чемпіонату світу серед юнаків.
e2e4: Олександре, в якому віці та за яких обставин почав займатися шахами?
Олександр Савчук: Грати в шахи навчив мій дідусь Василь, коли мені було 5 років. А займатися у Вінницькій міській дитячо-юнацькій спортивній школі №6 почав з 6-ти років.
e2e4: Чому саме шахи? Що найбільше подобається у грі?
Олександр Савчук: Подобається розумове змагання. Шахи допомагають мені мислити, зосереджуватися на головному. Захоплює динаміка гри, коли жертвуючи фігуру, можна досягти успіху.
Олександр Савчук уже має солідну колекцію нагород
e2e4: Ти вже зараз маєш гарні успіхи! Як багато тренуєшся? З чого складаються тренування?
Олександр Савчук: Стараюся грати кожного дня на шахових онлайн-платформах, розвʼязую задачі зі збірників і, звісно, відвідую тренування, де з наставниками зазвичай розбираємо партії відомих шахістів. Також дивлюся на YouTube різноманітний шаховий контент.
e2e4: Наскільки важко поєднувати шахи та школу? Які улюблені предмети?
Олександр Савчук: Для мене поєднувати шахи та школу легко. У школі я займаюся в другу зміну, шахами – зранку, а ввечері граю онлайн-турніри. Улюблені предмети у школі – математика і фізкультура.
e2e4: Незвичне поєднання улюблених предметів! Поза школою, окрім шахів, ще чимось захоплюєшся?
Олександр Савчук: Захоплююся футболом, відвідую заняття з англійської мови та гурток з плавання.
e2e4: Розкажи детальніше про футбол! Знаю, маєш і там спортивні здобутки...
Олександр Савчук: Я був гравцем вінницької Футбольної академії ФК "Шахтар" і показував гарні результати. Виступав у основному складі своєї команди на різних футбольних турнірах і навіть був нагороджений на Shakhtar Autumn CUP-2023 відзнакою як найкращий гравець команди.
Приз Олександру Савчуку як найкращому гравцю команди
На жаль, турніри з шахів і футболу зазвичай проводилися одночасно, і я завжди обирав шахи, що негативно позначалося на моїй грі у футбол та послаблювало мою команду. Зрештою, був змушений обирати між двома видами спорту. Обрав шахи. Але у футбол продовжую грати на любительському рівні – для свого задоволення, без професійних тренувань та подальшого "футбольного" майбутнього.
e2e4: Прекрасне поєднання двох видів спорту. Пригадую Сімена Агдестейна – норвезького шахіста та футболіста. Наприкінці 1980-х – гравця збірної Норвегії з футболу. Та перед цим він встиг стати чемпіоном Норвегії з шахів і здобув звання гросмейстера.
Олександре, повернемося до твоїх шахових успіхів на міжнародних змаганнях. Третє місце на чемпіонаті світу з бліцу серед юнаків до 9 років – наразі твоє найбільше досягнення. Як вдалося досягнути цього результату?
Олександр Савчук: Я два роки поспіль займав призові місця на чемпіонатах Європи: в 2024-му завоював "срібло" в рапіді, в 2025-му – "бронзу" в бліці. До чемпіонату світу в Туреччині я ретельно готувався: розбирав нові дебютні варіанти з тренерами, розв‘язував шахові задачі... Але мушу зізнатися, що моя гра на турнірі була не надто впевненою, хвилювання давалось взнаки і зіграло свою роль.
Щодо питань організації, то Туреччина провела чемпіонат на високому рівні: просторий і світлий зал, сучасні електронні дошки для всіх учасників, суворий суддівський контроль – все це запам’яталося...
Саме місто Анталія – курорт з прекрасним морем та з великою кількістю сучасних готелів. Місцеве населення – щире та привітне. Раніше я відпочивав тут з батьками, коли мені було лише 3 роки, тому мало памʼятаю з тієї подорожі. Але тепер мені Анталія дуже сподобалася.
Олександр Савчук на шаховому занятті
e2e4: Після участі у міжнародних змаганнях вже маєш друзів з інших країн чи тільки серед вінницьких шахістів? І чи є час та можливість на змаганнях взагалі з кимось поспілкуватися, потоваришувати?
Олександр Савчук: Я спілкуюся з багатьма шахістами. Інколи трапляються цікаві знайомства з українськими дітьми, батьки яких емігрували в інші країни, наприклад, у Південну Африку та Іспанію. Завдяки цьому чемпіонату зʼявилося багато друзів з Туреччини.
Водночас зазначу, що можливостей познайомитися чи просто поспілкуватися з іншими гравцями на таких турнірах небагато, адже зазвичай графік змагань насичений і часу на відпочинок та спілкування обмаль.
e2e4: Звання кандидат у майстри спорту – в якому турнірі здобув? Довго йшов до цього?
Олександр Савчук: До кмс йшов 2 роки, отримав звання в червні 2025-го на кваліфікаційному турнірі, де була змога виконати відповідну норму, що я й зробив із запасом. Перед цим уже пробував виконати норму кмс, однак тоді не вистачило пів очка. Загалом було непросто, оскільки за звання кмс змагаються шахісти різного віку та з різним рівнем. Отриманий у різних турнірах досвід і щоденна праця допомогли мені здобути звання.
e2e4: Чи є у тебе якісь цікаві або драматичні шахові історії?
Олександр Савчук: Так, мабуть, як і в будь-якого спортсмена. У 2024 році на чемпіонаті Європи з рапіду та бліцу я був за крок від найвищої сходинки п’єдесталу. У рапіді мав усі шанси здобути "золото", проте остання партія закінчилася нічиєю, хоча позиція була виграшною. Однак моральних сил на вирішальну партію не залишилось...
У бліці також усе вирішив останній тур: прикра поразка від австрійця позбавила мене медалі. Це був емоційно важкий досвід, адже перемога була так близько...
Олександр Савчук – бронзовий призер чемпіонату світу-2025 серед юнаків до 9 років
e2e4: Хто із сучасних топових шахістів найбільше подобається? З ким хотілося б зустрітися за шахівницею?
Олександр Савчук: Найбільше подобається Хікару Накамура – він грає винахідливо і швидко – так, як я люблю. Захоплююся його стрімами! Хотів би зіграти з ним.
e2e4: А ще є якась "шахова" мрія?
Олександр Савчук: Так. Мрію, щоб чемпіонат Європи відбувся в моєму рідному місті Вінниця.
e2e4: Які плани на найближче шахове майбутнє? Яких нових спортивних висот хотілося б здобути?
Олександр Савчук: Звичайно, хотілося б стати чемпіоном України та Європи в своїй віковій категорії. А на майбутнє – здобути звання майстра спорту, а потім – міжнародного гросмейстера.
Олександр Савчук з тренерами (зліва праворуч) – Володимир Вусатюк, Артур Роєнко і Микола Боднар
e2e4: Бажаю тобі успіхів у втіленні цих планів! На твоєму шаховому шляху зараз хто найбільше підтримує і кому хочеш подякувати?
Олександр Савчук: Це мої тренери та родина. Користуючись нагодою, хочу подякувати їм за це: тренерам, які вірять у мене – Артуру Олеговичу Роєнку, Миколі Миколайовичу Боднару та Володимиру Олександровичу Вусатюку, а також своєму дідусеві Василю та мамі Інні за їхню особисту підтримку на турнірах.
І, звичайно, дякую за захист, можливість навчатися та грати в шахи Силам оборони України, які я підтримую, часто віддаючи свої призові з турнірів, адже відчуваю таку потребу.
Подяка Олександру Савчуку від військових
P.S. Коли це інтерв’ю вже готувалося до публікації, 9-річний Олександр Савчук взяв участь у чемпіонатах України серед юнаків до 14 років у Хмельницькому і, незважаючи на те, що більшість його суперників були старші за віком, завоював дві медалі – "золото" в рапіді та "бронзу" в бліці.
Вітаємо Олександра, його тренерів та батьків!
А також поздоровляємо нашу юну зірочку з днем народження – 10 березня Олександру виповнилося 10 років!
Редакція сайту е2-е4 щиро вітає іменинника, і бажає міцного здоров’я, натхнення, спортивних успіхів та близьких по духу людей поруч, які б надихали, допомагали та підтримували на шляху до нових звершень.
Автор: Олег Столяревський
Фото з особистого архіва Олександра Савчука
