Днями у Польщі завершився чемпіонат Європи з класичних шахів серед чоловіків, який завершився блискучою перемогою 17-річного харків’янина Романа Дегтярьова. 

Його вже привітали на найвищому рівні, включно з Президентом України Володимиром Зеленським!

Роман Дегтярьов і Володимир Зеленський

А я хочу поділитися враженнями про сам турнір, за яким мав можливість спостерігати завдяки прямим трансляціям. Почнемо спочатку.

Історія чемпіонатів Європи

Чемпіонати Європи з шахів проводять з 2000 року, і серед переможців та призерів було багато знакових постатей. Зокрема і українці. У 2001 році Руслан Пономарьов бився за перемогу до самого кінця, але на тай-брейку поступився ізраїльському гросмейстеру Емілю Сутовському. Втім, той давній чемпіонат був для Руслана лише початком стрімкого злету – менше ніж через рік він став чемпіоном світу!

У 2004 році чемпіоном Європи став львів’янин Василь Іванчук! А на третьому місці був інший на той час елітний гросмейстер – Левон Аронян. У 2013 році чемпіонський титул здобув харків’янин Олександр Моісеєнко. У 2022 і 2025 роках чемпіоном Європи ставав відомий німецький гросмейстер, учасник Турніру претендентів-2026 Маттіас Блюбаум.

Василь Іванчук завжди максимально зосереджений

Кількість учасників

501 учасник і учасниця із 43 країн! До турніру допускали всіх охочих, хто мав міжнародний рейтинг і сплатив турнірний внесок. Думаю, це однозначно добре! З точки зору популяризації шахів такі багатолюдні турніри за швейцарською системою – найкраща реклама.

Можна згадати, наприклад, Відкриті чемпіонати США 1960-х років. Там теж в одному турнірі могли грати шахісти дуже різного рівня: живі класики світового масштабу Роберт Фішер і Самуель Решевський, а поруч – ковбої в характерних широких капелюхах, які грають на рівні першого розряду. Думаю, що така велика "швейцарка" – це красиво, сучасно і демократично. Тому наявність у турнірі аматорів я цілком підтримую. А швейцарська система всіх розташує по своїх місцях уже через 2–3 тури: гросмейстери будуть грати переважно з гросмейстерами, аматори – з аматорами.

Єдине, якщо вже все ж таки критикувати, то за такої величезної кількості учасників, можливо, має сенс проводити 13 турів, а не 11. Але це вже деталі: щоб виявити найсильніших, більш-менш вистачає й 11 турів. Не будемо занадто прискіпливими...

Турнірний зал

Отут деякі питання є. З того, що можна було побачити під час трансляції, це було схоже на великий спортивний зал середньої школи. Приблизно таке приміщення, в яких проводяться відомі турніри "Київська весна". Але ж "Київська весна" – не чемпіонат Європи! Як для такого представницького турніру, гравці розташовувалися, на мою думку, занадто тісно. Але тут можна виправдати організаторів тим, що гравців було дуже багато. Отже, і отримали такі скромні умови для гри.

Стартовий склад учасників

Серед тих, хто вийшов на старт, було 35 українців (це 7% від усіх учасників!). Серед іменитих: Ігор Коваленко (2685), Василь Іванчук (2621), Антон Коробов (2610), Ігор Самуненков (2596).

Ігор Коваленко 

Загалом у турнірі взяли участь близько 100 гросмейстерів. Перерахуємо найвідоміших: Давід Антон Гіхарро (2656), Богдан-Даніель Дяк (2655), Айдин Сулейманли (2653), Шант Саргсян (2647), Давид Навара (2643), Олександр Донченко (2642), Антон Демченко (2636), Габріель Саркісян (2618), Олександр Інджич (2616), Максим Родштейн (2598) та інші.

Перебіг і підсумки турніру

Уже 1-й тур не став легкою прогулянкою для фаворитів! Пів очка втратили, наприклад, відомий чеський гросмейстер Давид Навара і його французький колега Максим Лагард (2621).

З 2-го туру гра на головних дошках уже пішла цілком рівна, і фаворити почали зазнавати ще чутливіших втрат. Зокрема, на жаль, програв рейтинг-фаворит турніру наш Ігор Коваленко.

Уже після 3-го туру звернув на себе увагу майбутній переможець Роман Дегтярьов. Він впевнено виграв усі три партії, зокрема у турецького гросмейстера Емре Чана (2546)! Хоча, маючи 126-й стартовий номер, Роман ще довго не вважався фаворитом. Навіть серед українських шахістів значно більше уваги привертали до себе Василь Іванчук, Антон Коробов, Ігор Самуненков, Ігор Коваленко… Іванчука взагалі постійно показували в онлайн-трансляціях чемпіонату, бо він, безперечно, найвідоміший і найтитулованіший учасник чемпіонату.

Роман Дегтярьов 

Після 7-го туру Роман Дегтярьов набрав 5,5 очок і закріпився у топ-20. Здавалося б, на фініші слід грати надійно, бо саме місце у першій двадцятці забезпечувало участь у Кубку світу. Але Дегтярьов продовжував грати гостро і принципово. 

У 8-му турі він обіграв третього поспіль гросмейстера, цього разу італійця Лоренцо Лодічі (2601) і набив уже +5! Гарно грав і Антон Коробов, який набрав +4 (6 з 8).

Нарешті в 11-му турі суперником Романа Дегтярьова став іспанець Давід Антон Гіхарро, який випереджав його за рейтингом більш ніж на 100 пунктів. Після блискучої перемоги українець посів одноосібне перше місце з фантастичним результатом – 9 очок з 11! Перфоманс за результатами турніру цілком рівня елітного гросмейстера – 2781!

До Кубка світу відібрався також Антон Коробов. Він набрав 8 очок з 11-ти і посів 20-те місце. Ще кілька українських шахістів (Василь Іванчук, Ігор Коваленко, Ігор Самуненков і Святослав Базакуца) набрали по 7,5 очок, але, на жаль, для виходу на Кубок світу цього не вистачило...

Антон Коробов 

Що далі?

Гра, яку показав Дегтярьов, цілком на рівні виступу Руслана Пономарьова на чемпіонаті Європи-2001. І що цікаво: Руслану тоді було ті ж 17 років, як зараз Роману.

Руслан невдовзі став елітним гросмейстером. Але в нього були спонсори і потужна команда. Наскільки я знаю, станом на сьогодні Дегтярьов подібної підтримки не має і тренується переважно самостійно. Цілком очевидно, що його треба включити до складу національної збірної України і забезпечити необхідні умови для тренування. Після цього будуть цілком реальні шанси потрапити у світовий топ-20 у найближчі 2–3 роки.

Хоча конкуренція зараз значно вища, ніж у часи Руслана Пономарьова – з’явилося багато нових шахових країн, зокрема Індія та Узбекистан. Але не боги горщики ліплять, і шанси на високі результати мають одразу кілька українських юніорів. Крім Дегтярьова, це також Ігор Самуненков, Святослав Базакуца і деякі інші талановиті гравці.

Ігор Самуненков 

Тому на майбутнє українських шахів можна дивитися зі стриманим оптимізмом.

Автор: Микола Спірідонов, член виконкому Федерації шахів України, тренер

Фото: офіційний сайт ЧЄ-2026

Зверніть увагу!
Підсумки чемпіонату Європи