Перемогу харків’янина Романа Дегтярьова на чемпіонаті Європи-2026 продовжують активно обговорювати у засобах масової інформації та в соцмережах.

Це цілком зрозуміло, адже 17-річний міжнародний майстер створив справжню сенсацію та здобув історичний успіх – вперше чемпіоном континенту став шахіст, який не має гросмейстерського звання. 

Експерти, головним чином, розбирають спортивні складові тріумфу Дегтярьова, аналізують його партії… Сайт e2e4 вирішив поговорити з чемпіоном про емоційні аспекти та події після змагання – і розмова вийшла дуже цікавою та теплою. 

e2e4: Романе, багато українських та світових медіа назвали вашу перемогу на чемпіонаті Європи історичною. Як вважаєте – увійшли в історію?

Роман Дегтярьов: Звичайно, я дуже радий перемозі на Євро – для мене це найвищий результат у кар’єрі на сьогодні. Але, чесно кажучи, не вважаю, що увійшов в історію в якомусь глобальному сенсі. Це важлива сторінка в моїй біографії та, сподіваюся, для український шахів. Історію творять люди, які змінюють гру чи залишають після себе цілу епоху. Я поки просто став чемпіоном Європи, і це вже величезна честь.

У кожній партії ЧЄ-2026 Роман Дегтярьов був максимально зосереджений

e2e4: Про партії та шахові перипетії змагання вже було багато сказано. Давайте поговоримо про емоції та загальний антураж… Що відчули, коли у вирішальній партії турніру ваш суперник Антон здався, і ви зрозуміли, що стали чемпіоном Європи?

Роман Дегтярьов: Це був вибух емоцій. Радість, щастя, величезне полегшення… і водночас неймовірна втома. Коли Антон простягнув руку і сказав "гуд гейм", у голові на секунду стало порожньо. Все, що накопичувалося протягом турніру – напруга, концентрація, нерви – наче відпустило. Я розумів, що сталося щось дуже важливе, але мозок ще не встиг це повністю усвідомити. Було і солодко, і важко одночасно.

e2e4: Хто і як першим привітав з перемогою на Євро? Як вітали друзі, колеги, земляки там у Катовіце?

Роман Дегтярьов: Першим мене привітав мій суперник Антон – дуже достойно і по-спортивному. Одразу після партії підійшли хлопці з української команди, обіймали, раділи. А потім я зателефонував мамі – це було найтепліше привітання. Вона плакала від щастя. Взагалі у Катовіце до мене підходили багато людей – і українці, й навіть іноземці. Атмосфера була дуже тепла.

Роман Дегтярьов з керівниками оргкомітету ЧЄ-2026 

e2e4: Церемонія закриття, нагородження… На офіційних фото ви дуже радісний та впевнений. А що було в душі?

Роман Дегтярьов: На фото, звісно, посмішка і впевнений вигляд. А всередині – справжній фонтан емоцій. Там було все: гордість, ейфорія, полегшення, вдячність до всіх, хто мене підтримував, і одночасно – розуміння, що це лише один етап. Важко описати словами. Це такий стан, коли відчуваєш, що всі жертви, тренування і безсонні ночі були недаремно.

e2e4: Чи брали у вас інтерв’ю відразу після перемоги?

Роман Дегтярьов: Так, брали після партії, прямо на арені. Я був у дуже емоційному стані, але намагався змістовно відповідати. Це інтерв’ю можна знайти на YouTube – там усе зафіксовано. Після церемонії нагородження теж спілкувався з журналістами.

e2e4: Отже, чемпіонат закінчився, ви їдете додому... "Укрзалізниця" поширила інформацію та фото, де ви в купе з кубком. Були здивовані, що вас так зустріли вже у дорозі?

Роман Дегтярьов в купе з кубком / фото "Укрзалізниці"

Роман Дегтярьов: Це було дуже несподівано і приємно. Коли зайшов у купе і побачив, що про мене вже написали і опублікували фото з кубком, щиро усміхнувся. Провідники та пасажири підходили, вітали, просили сфотографуватися. Така тепла зустріч уже в дорозі дуже зворушила. 

e2e4: …А в Києві на вокзалі вас теж чекали. А ще ви зіграли там партію з роботом! Які враження від поєдинку?

Роман Дегтярьов: На залізничному вокзалі столиці мене зустріли перший віцепрезидент Федерації шахів України Володимир Ковальчук та член виконкому федерації Анатолій Яворський. Вони передали вітання від президента Федерації шахів України Олександра Камишіна. Це було зворушливо і мотивуюче – відчувати таку підтримку з перших хвилин після повернення в Україну.

Володимир Ковальчук, Роман Дегтярьов і Анатолій Яворський

А гра з роботом – це, звісно, більше розвага і шоу для глядачів. Порівнювати людину з машиною немає особливого сенсу. У комп’ютера величезна обчислювальна потужність, він не втомлюється і не нервує. А живий гравець має інтуїцію, емоції, здатність ризикувати і приймати нестандартні рішення в умовах обмеженого часу. Тому така гра – це передусім свято для дітей і глядачів. Загалом було весело і цікаво, я отримав задоволення.

Роман Дегтярьов грає з шаховим роботом 

e2e4: Далі – ще серйозніше: візит до Президента України. Що відчули, коли дізналися про запрошення від першої особи?

Роман Дегтярьов: Коли мені повідомили, що Президент України запросив на зустріч, я, чесно кажучи, спочатку навіть не повірив. Це було дуже хвилююче.

З одного боку – величезна честь. Не кожен день тебе запрошують до першої особи держави. З іншого – з’являється певний внутрішній трепет і відповідальність. Думав: про що говорити, як триматися, щоб не виглядати розгубленим. Це ж не просто формальна зустріч, а визнання на найвищому рівні.

Коли їхав до Офісу Президента, було багато емоцій: гордість за себе і за українські шахи, вдячність, легке хвилювання... Але щойно зустріч почалася, напруга швидко відпустила. Володимир Зеленський виявився уважним і приємним співрозмовником. Він нагородив мене і подарував пам’ятну річ. Потім розпитав, як проходив чемпіонат, як я готувався, які труднощі були під час турніру…

Роман Дегтярьов і Володимир Зеленський ​

Ця зустріч стала для мене гарним стимулом. Коли глава держави знаходить час для молодого спортсмена – це сильний сигнал, що шахи в Україні справді цінують і підтримують.

e2e4: За інформацією проєкту "Територія шахів", Харків чекав вас із нетерпінням… Як у рідному місті зустріли?

Роман Дегтярьов: Харків зустрів справді дуже тепло і по-особливому зворушливо. Я відчув, наскільки тут пишаються мною.

Роман Дегтярьов на прийомі у Олега Синєгубова 

Було багато важливих і приємних зустрічей – з начальником Харківської обласної військової адміністрації Олегом Синєгубовим, з Харківським міським головою Ігорем Тереховим та з ректоркою Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Тетяною Кагановською, у цьому виші я навчаюся.

Кожна зустріч була щирою, теплою і наповненою підтримкою. З людьми, які керують містом і областю в такі складні часи, ми говорили про розвиток шахів у Харкові, про підтримку юних талантів і про те, як спорт може надихати людей навіть під час війни.

Роман Дегтярьов дає сеанс одночасної гри юним харків'янам 

Також особливо запам’ятався сеанс одночасної гри з дітьми. Дивлячись на їхні допитливі очі, бажання вчитися і перемагати, я розумів – моя перемога належить не тільки мені. Вона належить і Харкову, і всім цим дітям, які тепер вірять, що навіть у нашому прифронтовому місті можна досягати найвищих вершин. Харків – це сила, і я дуже пишаюся, що представляю саме це місто.

Автор: Оксана Горстка 

Фото: з архіву e2e4 та із соцмереж