Нещодавно в Черкасах відбувся фінал всеукраїнських змагань "Пліч-о-пліч: всеукраїнські шкільні ліги". У фінальному турнірі зіграли 19 команд з різних регіонів України. Цей турнір став досить масштабним і продемонстрував системну залученість українських шкіл до занять шахами. Кожна школа зацікавлена створити шаховий гурток і знайти викладача. Очевидно, що Україна поступово рухається до того, щоб включити шахи в обов’язкову шкільну програму.

Цей тренд розгортається на тлі чергового гучного скандалу в українській освіті – спроб скасувати обов’язкове НМТ з математики. Поки суспільство, депутати та науковці ламають списи у суперечках, чи варто змушувати кожного гуманітарія складати тести з точних наук, виникає радикальне, на перший погляд, питання: а що як математику намагаються захистити просто за звичкою? Можливо, шахи у сучасній школі сьогодні корисніші та важливіші для розвитку дитини, ніж класична математична програма?

Будемо відвертими: для більшості дітей класична математика зовсім не викликає жвавого інтересу. Вона змушує зубрити абстрактні формули й розв’язувати відірвані від реальності задачі. А шахи гейміфікують процес мислення. Дитина не просто вчиться, вона перебуває в стані гри, азарту та інтелектуального поєдинку. Тут помилка карається миттєво – втратою фігури або й матом, що дає швидкий зворотний зв’язок, якого так бракує шкільній програмі. 

Шахи банально драйвовіші та цікавіші для дитячого сприйняття.

Математика вчить логіці в стерильних умовах, де завжди є одна правильна відповідь. Шахи ж вчать логіці в умовах стресу, цейтноту, психологічного тиску та протидії реального суперника. Математика готує дітей до екзаменів, а шахи – до реального життя та конкуренції.

Ба більше, подивіться на соціальний статус та медійність. Переможці престижної Міжнародної студентської математичної олімпіади (IMC) в Болгарії – це, безумовно, сильні та здібні аналітики. Проте яке приземлення на них чекає в реальному житті? Я особисто знаю одного з переможців цього конкурсу в Болгарії – назвемо його Олександр. Сьогодні він працює звичайним викладачем у КПІ на дуже скромну ставку. Людина з серйозним міжнародним бекграундом залишається практично непомітною за межами своєї кафедри.

Водночас топові молоді шахісти мають статус інтелектуальних рок-зірок. Вони збирають мільйонні перегляди на YouTube та Twitch, підписують спонсорські контракти й стають "крутими" рольовими моделями для молоді. Шахи дають підлітку не лише логіку, а й реальне соціальне визнання, престиж та фінансову незалежність.

Досвід Вірменії

Вірменія першою, ще у 2011 році, зробила шахи обов’язковим предметом у державних школах. Шахи викладаються як академічна дисципліна, а не як спортивний гурток. Предмет вивчають учні 2–4 класів, зазвичай двічі на тиждень. Для цього були створені спеціальні підручники, навчальні програми та система підготовки вчителів.

Урок шахів у вірменській школі 

Офіційна мета програми була не в підготовці гросмейстерів, а в розвитку:

• логічного мислення
• концентрації уваги
• планування
• відповідальності за рішення
• терпіння та самоконтролю

У Вірменії навіть створили спеціальний Науково-дослідний інститут шахової освіти, який багато років вивчає вплив шахів на дітей. Дослідження показали позитивний вплив на увагу, пам’ять, навички аналізу та прийняття рішень.

Основні висновки досліджень:

• Концентрація: покращення стійкості уваги в середньому на 15–20%.
• Пам’ять: зростання обсягу оперативної та зорової пам’яті.
• Логіка: розвиток здатності прораховувати наслідки дій на кілька кроків уперед.
• Психологія: підвищення стійкості до стресів та адаптивності під час змагань.

Чому Вірменія пішла цим шляхом?

Які виклики та результати чекають на нас на цьому шляху, можна проаналізувати на прикладі Вірменії.

Вірменія традиційно є однією з найсильніших шахових держав світу. Країна неодноразово вигравала шахові Олімпіади та командні чемпіонати світу. Шахи там розглядаються як частина національної культури, подібно до того, як футбол у Бразилії або хокей у Канаді.

Україна подібна до Вірменії за рівнем шахових успіхів: неодноразово вигравала Всесвітні шахові Олімпіади, чемпіонати світу та Європи. Але подібного статусу шахів на державному рівні наразі ще немає.

Шахові змагання "Пліч-о-пліч"

Головний виклик: кадрова криза

Основна перепона для того, щоб зробити шахи повноцінним шкільним предметом – нестача якісних викладачів. Професійні шахісти часто не мають педагогічної підготовки, а шкільні вчителі, навпаки, не завжди достатньо добре знають шахи. Саме тому Вірменія була змушена запустити окремі університетські програми підготовки вчителів шахів.

Я непогано знаю цю кухню зсередини, оскільки свого часу сам викладав шахи у київських навчальних закладах – зокрема в ліцеї туризму (нині Ольгинський ліцей) та ліцеї "Лідер". Це був надзвичайно цікавий досвід, який підтвердив: діти неймовірно швидко втягуються в гру, якщо подати її правильно. До слова, у "Лідері" серед моїх учениць свого часу була майбутня гросмейстерка та олімпійська чемпіонка у складі збірної України Юлія Осьмак. Звісно, мені важко назвати себе її тренером, адже талант Юлії формувався серйозною професійною школою, але і на мої уроки вона теж деякий час ходила. І це живий приклад того, як звичайне шкільне середовище може перетинатися з великим спортом.

Проте, працюючи в школі, я чітко усвідомив: знайти баланс між професійною грою та педагогікою – завдання не з легких.

В Україні вже існує спеціалізація шахового тренера в кількох університетах, але без акценту саме на розвиток шахів у загальноосвітній школі. Цей напрямок необхідно розвивати й надалі (і, наскільки я знаю, певні кроки в цьому напрямку вже робляться).

В одному лише Києві – більш ніж 400 шкіл. Якісних фахівців, шахістів з педагогічною освітою, явно бракує. Саме тому для початку треба зробити шахи хоча б доступним факультативним предметом для всіх шкіл. У деяких українських закладах цей крок вже зроблений, але вони поки що в явній меншості. Проте потенціал, який показав турнір "Пліч-о-пліч", доводить: запит на виховання прагматичних, стресостійких стратегів у нашому суспільстві вже сформовано.

Звісно, ніхто не закликає повністю стерти математику з розкладу. Проте варто визнати: сучасний світ вимагає не просто вміння рахувати за шаблоном, а вміння ризикувати, тримати удар під психологічним тиском та швидко адаптуватися до змін. 

Шахи – це ідеальний симулятор дорослого життя, який дитина проходить із азартом. І якщо школа дійсно прагне готувати дітей до майбутнього, їй доведеться посунути сухі формули заради живих стратегій. 

Основне питання в тому, яке майбутнє ми обираємо для нового покоління: зазубрені шаблони чи вміння самостійно ухвалювати рішення.

Автор: Микола Спірідонов, доктор філософії (PhD), член виконкому Федерації шахів України

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Золотий приклад: від "нешахової" країни до чемпіонів Олімпіади – за 10 років