Буває, після партії дивишся на дошку і ловиш себе на думці: "Ну як я цього не побачив?" Хід був простий, логічний, майже очевидний… Але під час гри він ніби зник.
У такі моменти справа не в знаннях і не в рівні гри. А, частіше, у стані, в якому ти перебуваєш – знервований, невпевнений, наляканий… Коли з’являється страх помилки, мислення звужується, і ми починаємо триматися за одну ідею, один план, одну загрозу – і перестаємо бачити позицію цілісно.
Саме тому ми можемо довго рахувати складні варіанти, але не помітити простий захист чи очевидний хід…
Як боротись з цим?
Почати варто з найпростішого – дозволити собі помилятися та не цуратись цього, бо кожна помилка в шахах вчить бачити позиції глибше і грати усвідомленіше в наступних партіях.
Дуже допомагає коротка пауза перед ходом. Навіть кілька секунд, щоб подивитися на дошку без рахування, просто як на цілісність. Порахувати фігури ваші та суперника. Часто саме в цей момент з’являються ходи, яких не було видно раніше.
Ще одна важлива річ – не зациклюйтеся на одному плані. Корисно запитати себе: а що ще тут може бути? Не для того, щоб знайти ідеальний хід, а щоб вийти з тунельного мислення.
І, напевно, найважливіше – стан поза шахами. Сон, відпочинок, емоційна стабільність впливають на гру не менше, ніж знання дебютів. Бо ясна голова бачить більше, ніж напружений розум.
Читайте інші блоги Валерії Тищенко:
