25 лютого мало виповнитися 77 років легендарному шаховому тренеру Олексію Івановичу Косикову (1949–2023).

Він був досить сильним шахістом, наприклад, двічі перемагав на чемпіонатах Києва (1993 та 1998). Але набагато більшої слави здобув як Тренер. Підготував багатьох гросмейстерів (за моїми підрахунками – 11), але не буду їх перераховувати, щоб нікого не забути.

Достатньо згадати, що коли у 2001 році чоловіча збірна України блискуче виграла командний чемпіонат світу, третина складу (2 гравці з 6 – Володимир Баклан і Вадим Малахатько) були учнями Олексія Івановича!

Я добре знав Косикова особисто і навіть рік тренувався у його групі (2001–2002). Разом зі мною зростав майбутній чемпіон України Сергій Павлов і багато інших майстрів. Потім, з причин, які не мали відношення до шахів і фаховості Тренера, я був змушений відрахуватися і почати шукати свою першу постійну роботу, але зараз не про це...

Олексій Косиков підходив до шахів максимально системно, як тільки можливо було це робити у докомп’ютерну епоху. Мав десятки паперових зошитів, в які записував свої дебютні ідеї та стратегічні прийоми. Учнів, як я зрозумів пізніше, навчав не тільки шахам. Його фірмовий чорний гумор містив глибоку життєву мудрість, і я багаторазово згадував Олексія Івановича, коли доля тимчасово привела мене в політику.

Крім тренерської роботи Косиков передавав свій досвід також через книжки і публічні лекції у Шаховій школі "Авангард". У 1983 році побачила світ його книжка "Комбінації в шахах", по якій вчилися численні шахісти, включаючи зірок. З тих, хто наголошував на цьому публічно – Олексій Широв. До речі, навіть в СРСР Олексій Косиков примудрився видати свій бестселер саме українською мовою, що було досить рідкісним явищем на той час і свідчило про певну сміливість і громадянську позицію.

У далекому 2002 році ми зіграли з Вчителем одну турнірну партію з класичним контролем часу (кожному по 2 години) на Меморіалі Сахарова. Я грав чорними, але був рішуче налаштований перемогти. Знайшов цікаву атаку і здавалося, що король мого, на той момент, діючого Тренера майже опинився у матовій сітці. Я був впевнений, що незабаром на знак капітуляції буде зупинений шаховий годинник. Але, досвідчений майстер перемогу не віддав і нічию відстояв досить переконливо! 

Через 20 з гаком років я ретельно проаналізував цю партію з комп’ютером і виявив, що не такими й кепськими були справи у білих. Насправді, майже всю гру зберігався приблизний баланс сил, але оптимізм юності примушував мене бачити виграш там, де його в реальності не було. 

Кому цікаво – запис партії зберігся, пропоную її вашій увазі:

Косиков – Спірідонов 

(Київ, Меморіал Сахарова, 2002)

1.e4 Nc6 2.Nc3 e5 3.Nf3 Nf6 4.d4 exd4 5.Nxd4 Bb4 6.Nxc6 bxc6 7.Bd3 d5 8.exd5 cxd5 9.O-O O-O 10.Bg5 c6 11.Ne2 Bd6 12.Nd4 c5 13.Nf5 Bxf5 14.Bxf5 Be5 15.c3 h6 16.Be3 Qc7 17.g3 Rad8 18.Rc1 Rfe8 19.Rc2 Bd6 20.Qf3 Re7 21.Rd1 Rde8 22.Rcd2 Qa5 23.Kg2 Rxe3 24.fxe3 Qxa2 25.Rf2 Re5 26.Qe2 Qa4 27.Rf3 Qe8 28.Qa6 Bf8 29.Rdf1 Rxe3 30.Qxa7 Re2+ 31.R1f2 Re1 32.Qa6 Qe5 33.Qc8 Rc1 34.Bc2 Qe1 35.Rxf6 gxf6 36.Qf5 Bg7 37.Qf4 Qg1+ 38.Kh3 Qe1 39.Bd3 Qe6+ 40.Bf5 Qe1 41.Qf3 Qd1 42.Qe3 d4 43.Qe8+ Bf8 44.Bg4 Qe1 45.Re2 Qf1+ 46.Kh4 Qh1 47.Re4 Rc2 48.h3. Нічия.

Коли відбудеться Меморіал Косикова – я обов’язково прийду. Можливо не буду грати (бо з’явилося нове покоління молодих шахістів, більш талановитих, хай грають вони), але займу місце у глядацькій залі.

Спочивайте з миром, Вчителю, ми будемо пам’ятати. І перечитувати Ваші книжки.

Автор: Микола Спірідонов, член виконкому Федерації шахів України, тренер

P.S. 25 лютого також день народження Володимира Баклана – одного з найкращих учнів Олексія Косикова. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Валерій Тутов: шахіст, тренер і організатор