15-річна львів’янка Анастасія Гнатишин нещодавно дуже вдало виступила на Жіночому відбірковому турнірі в Ужгороді – посіла друге місце і продовжить боротьбу за місце в збірній України, яка виступатиме на Всесвітній шаховій олімпіаді-2026. 

Це – якщо не сенсація, то певною мірою несподіванка, адже Анастасія була наймолодшою учасницею і мала найнижчий рейтинг. Між тим, під час турніру вона вражала впевненістю. Її зовнішній вигляд і поведінка не видавали навіть натяку на хвилювання чи мандраж. Власне, сама шахістка в інтерв’ю е2е4 (розмова відбулася в Ужгороді відразу після фінішу турніру) підтвердила, що не боїться сміливих і нестандартних рішень. Тож знайомтеся ближче – Анастасія Гнатишин. 

е2е4: Настю, зізнайтеся: очікували, що в Ужгороді виступите аж так впевнено?

Анастасія Гнатишин: Хотіла цього і йшла до цього. В мене є мета – пробитися на шахову Олімпіаду. Тому турнір в Ужгороді – це крок до цієї мети. Несподівано те, що достроково ґарантувала собі місце в трійці після того, як програла у стартовому турі. Але від того ще приємніше. 

е2е4: Ви обіграли обох найдосвідченіших суперниць – Інну Гапоненко і Наталію Жукову. Мабуть, перемога над Жуковою – особлива, адже Наталія в цій партії не мала права на помилку.

Анастасія Гнатишин: Я теж не мала. Поразка означала б для мене виліт. Так, нічия була прийнятною, але я завжди граю на перемогу. Це була дуже напружена партія. Наталія мала перевагу, бо грала білими. Але на цьому турнірі мені давалася гра чорними. Звісно, перед Ужгородом підготувала разом зі своїми тренерами Володимиром Грабінським і Адріаном Михальчишиним заготовки під всіх суперниць, але вже в ході змагань вносила корективи, відштовхуючись від попередніх партій. Можу сказати, що моя тактика на поєдинок з Жуковою спрацювала: міцний дебют, потім тривалий час рівна позиція, а в ендшпілі змогла використати помилку Наталії. 

Одна з ключових партій Жіночого відбіркового турніру Жукова – Гнатишин 

е2е4: "Жодного разу не чув, щоб Настя боялася щось спробувати", – цю вашу рису відзначив Володимир Грабінський.

Анастасія Гнатишин: Я в принципі не боюся нічого нового. І це стосується не тільки шахів. Мені легко вивчити щось нове. Просто хочеться пізнати в житті якомога більше. 

е2е4: Але емоцій та сил такі турніри вочевидь забирають багато. Скільки часу потрібно на перезавантаження?

Анастасія Гнатишин: Для мене це не складно. Оскільки навчаюся дистанційно, до школи ходити не треба. Вже через тиждень після Ужгорода відбувся чемпіонат України з бліцу і рапіду до 20 років у Львові. Тому відразу після відбірного турніру почала підготовку до нових змагань. Точніше, поєдную тренування з відпочинком.  

е2е4: Бачу вас постійно з книжкою. Читаєте в своє задоволення, шкільна програма чи самовдосконалюєтеся?

Анастасія Гнатишин: Це відпочинок. Треба перемістити уяву кудись від шахів. Читати я дуже люблю. Подобається фентезі, роментезі, рідше читаю детективи. Зараз здебільшого віддаю перевагу фентезі, ось читаю Марі Раткоські. Але подобаються різні автори. Один із найулюбленіших творів – "Трон зі скла" від Сари Джей Маас. Здебільшого читаю українською, але можу й англійською. Хоча поки ще важко. Не скажу, що володію англійською аж настільки добре, щоб отримувати задоволення від читання книжок. 

е2е4: Наукову літературу, скажімо, книги з психології, читаєте?

Анастасія Гнатишин: Поки до цього не дійшла, але вже над цим думала. 

е2е4: Крім читання, що ще відволікає під час змагань?

Анастасія Гнатишин: Після кожної партії, а іноді й перед нею обов’язково прогулююся містом. Також треба гарно поспати. Можу поспілкуватися з друзями. Це теж відволікає. У телефоні сиджу, тут я не виняток (сміється). Хоча теж використовую ґаджети для читання. Взагалі, віддаю перевагу електронним книжкам. Мені так зручніше, і вони не займають місця. Але не всі твори в електронному вигляді є. Тому купую паперові. Для мене це не принципово.  

З дитинства шахи для Анастасії Гнатишин – серйозна справа 

е2е4: Оскільки ви вчитеся дистанційно, можна сказати, що день у вас підлаштований саме під шахові підготовку і змагання?

Анастасія Гнатишин: І так, і ні. Шахи займають у моєму житті більшу частину дня і тижня. Але знаходжу час на інші захоплення. Скажімо, займаюся флай-йогою, також є пластункою 12-го куреня імені Марусі Чурай. А ще відвідую курси шиття, шию одяг. 

е2е4: Це ви так собі готуєте підґрунтя для дорослого життя?

Анастасія Гнатишин: Поки не маю уяви, чим буду займатися в майбутньому. Зараз роблю те, що до вподоби. Рада, що мені виходить поєднувати ці захоплення.

е2е4: Львів, звідки ви родом – місто з великою шаховою історією. Хтось з історичних постатей калібру Іванчука, Білявського, Михальчишина є для вас шаховим еталоном?

Анастасія Гнатишин: У нашому попередньому інтерв’ю я говорила, що в ранньому дитинстві в шахи навчив грати тато. Старшими шахістами, звісно, захоплююся. Адріан Михальчиншин навіть є моїм тренером. Знайома і з Василем Іванчуком. Хоча грати проти пана Василя ще, здається, не доводилося. Сподіваюся, це ще попереду. Взагалі, найбільше слідкувала з самого дитинства за Анею і Марічкою Музичук.

е2е4: Бачив ваше спільне фото з Гаррі Каспаровим. Де ви перетиналися?

Анастасія Гнатишин: Два рази була на організованих ним шахових кемпах у Заґребі і Відні. Там ми з Каспаровим чотири дні аналізували партії, отримували задачки. Так вийшло, що з дівчат на тих кемпах не було нікого, тож спілкувалася зі своїми ровесниками, хлопцями-шахістами з різних країн. Каспаров справив на мене велике враження. Відразу видно – шахова легенда. При аналізі партій він дуже прискіпливий до деталей, підмічає ті речі, на які не кожен зверне увагу. Звісно, важливо для мене, що Гаррі підтримує Україну. Зараз я раз на тиждень слухаю його відеолекції, вже років п’ять входжу в Академію Каспарова. То мені колись тренер підказав цей варіант для вдосконалення. 

Гаррі Каспаров і Анастасія Гнатишин 

е2е4: Грою кого з сучасних закордонних шахістів ви захоплюєтеся?

Анастасія Гнатишин: Звісно, назву Маґнуса Карлсена. Прискіпливо слідкую за Фабіано Каруаною. Та й у принципі намагаюся стежити за всією шаховою елітою. Якщо говорити про жіночі шахи, то найперше стежу за нашими топовими гросмейстерками – згадуваними вже сестрами Музичук, Наталією Буксою, Юлією Осьмак, Анною Ушеніною… Та й за рештою наших дівчат спостерігаю. Не можу сказати, що хтось з них – моя фаворитка. Просто професійний інтерес. 

е2е4: Тепер будете з ними в одній команді. Вони досвідченіші і елементарно старші за віком. Не відчуваєте мандражу?

Анастасія Гнатишин: Рада бути поряд з ними. Крім того, мене поки майже на всіх змаганнях підтримує мама. Вона їздить зі мною і не дає мені засмутитися чи занервувати. Правда, на особистий чемпіонат Європи (зараз відбувається у польському Катовіце – прим. ред.) поїду з татом. Бувало, на окремі турніри вирушала з дідусем. 

е2е4: Наскільки мені відомо, у вас велика родина.

Анастасія Гнатишин: Так. У мене п’ять братів і сестра, тобто загалом нас семеро. У шахи грають майже всі, крім наймолодшого братика, якому три рочки і сестрички, якій п’ять. Правда, професійно займаюся лише я. В одного з братів є третій розряд. 

Анастасія Гнатишин і Володимир Грабінський 

е2е4: Львів – ваше найулюбленіше місто?

Анастасія Гнатишин: Так, я його обожнюю. Навіть коли їжджу на змагання за кордон, завжди дуже рада повертатися додому. Якщо мене не було у Львові два тижні, то один день присвячую виключно прогулянкам по рідному місту. Це неймовірне задоволення. А взагалі люблю відкривати нові країни. Навіть веду підрахунок – 25 країн вже відвідала. Була в Америці й Азії, дуже сподобався Нью-Йорк. Але все ж більше до душі Європа. Найбільше з тих країн, де була, сподобалося в Нідерландах. Думаю, надалі будуть й інші фаворити. Мрію побувати в Австралії, Норвегії, Кореї та Японії.

е2е4: Відпочивати чи грати?

Анастасія Гнатишин: Можна поєднати. Скажімо, в Норвегії хочеться піти в похід у гори. Гори я дуже люблю. А в Австралію хотіла б поїхати в 2032-му, на літні Олімпійські ігри в Брісбені. Взагалі, дуже люблю Олімпіади, як зимові так і літні, уважно за ними слідкую.

е2е4: Якщо так, то спогади про зимові Ігри в Мілані й Кортіні-д’Ампеццо мають бути ще зовсім свіжими…

Анастасія Гнатишин: Звісно. Дуже мені полюбилася фристайлістка Катя Коцар, яка представляла нашу країну в слоупстайлі й біґ-ейрі. Також під враженням від фігурного катання. Сильно вболівала за нашого Кирила Марсака. Взагалі, мені більше до вподоби екстремальні види. Просто в захваті від слоупстайлу. Крутити сальто та інші трюки на лижах – це дуже ефектно. Я й сама добре катаюся на лижах, але до трюків ще не дійшла... Може, в майбутньому щось і вийде. Принаймні, була б дуже рада. Я взагалі люблю екстрім. Хочу стрибнути з парашутом. 

е2е4: А з літніх видів яким перевагу віддаєте?

Анастасія Гнатишин: Подобається художня гімнастика. Підтримую нашу Таю Онофрійчук. І, звісно, легка атлетика, стрибки у висоту. Я велика прихильниця Ярослави Магучіх і Олега Дорощука.  

е2е4: У січні у Львові був Меморіал Дем’янюка, і на Ярославу Магучіх зібралася якась неймовірна як для наших теперішніх часів кількість людей. Ви були серед них?

Анастасія Гнатишин: Дуже засмутилася, що в той час була не у Львові. Дуже хотіла туди піти, взяти в Ярослави автограф. Я її ще вживу жодного разу не бачила. 

Анастасія Гнатишин з партнерами і тренером Володимиром Грабінським –
на юнацький Олімпіаді-2023 в Нідерландах

е2е4: Але будемо сподіватися, що цьогоріч ви вперше побуваєте на Олімпіаді шаховій. І не як вболівальниця, а як учасниця.

Анастасія Гнатишин: Зроблю для цього все від мене залежне, бо Олімпіада – то особливі змагання. Раніше, у 2023-му була на юнацькій Олімпіаді якраз у Нідерландах. Мені там дуже сподобалося. Тепер мене дуже надихає думка про те, що можу виступити на Олімпіаді вже серед дорослих.  

Автор: Іван Вербицький 

Фото: з особистого архіву Анастасії Гнатишин 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 
Анастасія Гнатишин: Люблю хаос на шахівниці