У Святогірську на Донеччині двоє шахістів-аматорів, Владислав (91 рік) та Олег (77 років), грають у шахи просто неба на лавочці, відволікаючись від війни.
Це їхня друга партія разом. Одну з ігор перервав обстріл керованими авіабомбами (КАБами), але коли загроза минула, вони спокійно продовжили гру. Репортаж Суспільне Донбас показує, як шахи стають "своєю війною" посеред реальної.
Олег розповідає, як усе почалося
Дідусь підійшов і каже: "Маю шахи, ми можемо зіграти з вами". А я у телефоні граю. А він каже: "Ми можемо зіграти". Ось ми почали грати.
Владислав, граючи у шахи з дитинства (вже 70 років), ділиться:
Це гра для себе. Вона досить цікава. Шахи розвивають мислення, інтерес якийсь проявляється. Шахи – це цікаво.
Гру раптом перериває сигнал про наближення КАБів – гравці поспішають до укриття. Олег згадує нещодавній обстріл:
Я сидів на лавці один, нікого не було, було 15 хвилин на одинадцяту і було три ракети. Або три великі снаряди. Вони, як вибухнули, там шифер летів. Неподалік, 200 метрів. Це вважається недалеко. Тому що розкид снарядів після ракети, після великого калібру – 300 метрів. Розкид осколків. Це я по Часовому Яру знаю. Тому треба швидше в укриття ховатися, у підвал. В одне місце три кидають.
Загроза минула, і вони повертаються. Олег пояснює, чому шахи – це порятунок:
Щоб виграти — треба вивчати шахову літературу, вивчати гру чемпіонів світу. Це точно допомагає. Ти забуваєш за війну, за обстріли, ти думаєш про партію. Ми граємо та думаємо про те, як нам зіграти. У нас своя війна, цілком вірно.
Нагадаємо, що раніше відбулися шахово-шашкові змагання в рамках спартакіади ветеранів Миколаєва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У Дніпрі визначили найсильніших ветеранів зі швидких шахів
