Обираючи героїв для інтерв’ю, кожного разу намагаюся відзначити найуспішніших та цікавих спортсменів або функціонерів. І водночас прагну розповісти про людей з різних регіонів, аби показати, що, не незважаючи на всі складнощі сьогодення, Україна залишається шаховою країною.

Цього разу на мої питання відповідав представник шахової родини Франківщини. Знайомтесь! Майстер спорту України, майстер ФІДЕ, багаторазовий призер "вікових" чемпіонатів України та престижних міжнародних змагань 15-річний Максим Паньків.

е2е4: В якому віці та як навчився грати в шахи?

Максим Паньків: Навчився грати у 7 з половиною років, десь у грудні 2018-го. Показала перші ходи мама, вона теж грала в шахи, коли навчалась у школі. Потім став грати з дідусем, бабусею і дядьком, коли приїжджав до них у село.

Максим Паньків: так усе починалося...

е2е4: Розкажи про твої перші кроки у шахах: де починав займатися, які були результати на початку та хто став першим тренером?

Максим Паньків: Перший час ніде не займався, а грав з родичами вдома. Одного разу мама запропонувала взяти участь у шаховому змаганні – мені ідея сподобалася. Тоді мама в соцмережах знайшла анонс дитячого турніру "Шахові надії Прикарпаття" в Івано-Франківську. Зайняв там майже останнє місце, але змагатися мені дуже сподобалося. Тому мама відвела мене в дитячо-юнацьку шахову школу, яка знаходилась якраз недалеко від моєї школи.

Шахи викладав там Ігор Мирославович Кобилянський (майстер ФІДЕ, тренер-викладач вищої категорії, заслужений тренер України – прим. e2e4). Перший час я був наймолодшим учнем, але це мене не бентежило. Тренер приділяв мені багато часу, і я там захопився грою, що почав приходити на тренування кожен день! Займався у групі зі старшими хлопцями і кожну суботу й неділю грав у турнірах, які організовував Ігор Мирославович. 

Тренування дали результат – уже на наступних "Шахових надіях Прикарпаття" я посів друге місце в своїй віковій категорії.

Максим Паньків зі своєю першою медаллю 

Ігор Мирославович казав, що я здібний учень і маю добре підготуватись, щоб виграти чемпіонат області до 8 років, який проходив у травні 2019 року. Я "загорівся", тому коли був тиждень весняних канікул, мама привозила мене о 10 ранку в клуб і забирала аж після 7 вечора! Я днями займався з тренером, готувався до чемпіонату області, який, до речі, таки виграв у класичних шахах, незважаючи на те, що мої конкуренти вже займалися близько двох років, а я на той момент – лише 4 місяці.

е2е4: Наразі ти вже маєш два спортивних звання: майстер спорту України та майстер ФІДЕ, а твої український та міжнародний рейтинги з класичних шахів станом на червень-2026 складають 2334  та 2326 пунктів відповідно. Багато шахістів зупиняються на рівні 1-го розряду або кмс. Розкажи про той період гри та тренувань, коли був першорозрядником та готувався виконати норму кмс.

Максим Паньків: Мені подобалися шахи. Я багато займався, мама возила мене на турніри по всій Україні. Але я дуже довго не міг виконати 1-й розряд, бо турніри з виконанням норми в нашому місті не проводились.

У 9 років я поїхав на чемпіонат України серед юнаків до 10 років в Очаків з надією нарешті виконати 1-й розряд. І це мені вдалося! Я дуже непогано зіграв, зайняв 9 місце і впевнено виконав норму. До речі, на тому чемпіонаті у швидких шахах я навіть мав можливість потрапити в трійку призерів, але, зрештою, зайняв найобразливіше 4 місце. 

Наступного року на чемпіонаті України до 10-ти я теж дуже добре грав, зберігав лідируючі позиції, але в кінці зазнав прикрої поразки і зайняв 4 місце уже в "класиці". 

Максим Паньків до шахової битви готовий

Нарешті свою першу медаль чемпіонату України я здобув у Тернополі в 2023 році у категорії до 12 років – виборов "срібло" у "класиці".

Що стосується виконання норми кмс, то я теж довго не міг її виконати з тієї ж причини, що й 1-й розряд – турніри з такою нормою в Івано-Франківську та області не проводились. Крім того, почалася війна і заплановані турніри скасовувалися. Оскільки хлопці мого віку вже давно були кмсами, я врешті вирішив поїхати до Вінниці на турнір з нормою кандидата, який організовував Микола Боднар (міжнародний майстер та майстер спорту України, заслужений тренер України, суддя національної категорії – прим. e2e4). Там я відразу виконав норму, набравши необхідні 5,5 очка. Рейтинг був достатній, тому вже наступного місяця мені присвоїли звання кмс.

е2е4: А якщо говорити про здобуття звань майстер спорту України та майстер ФІДЕ… Ти здобув їх завдяки вдалому виступу на турнірі "Шлях до майстерності" у Чернівцях у листопаді 2025-го. Наскільки важко було досягти ці результати в плані тренувань і виконання норм безпосередньо на турнірі?

Максим Паньків: До норми кмс я фактично займався з Ігорем Кобилянським, а вже у кінці цього періоду почав також тренуватися у Дмитра Семенова (майстер спорту України та міжнародний майстер, арбітр ФІДЕ, тренер, засновник та директор "Шахової школи" (Київ) – прим. e2e4), з яким працюю і зараз. Мені дуже подобалися його заняття, на яких я багато вчив нові дебюти.

Перед турніром у Чернівцях я добре зіграв на чемпіонаті Європи до 14 років з "класики" та підняв рейтинг на 150 пунктів. Планував у Чернівцях "добити" рейтинг ФІДЕ до 2300 пунктів і виконати норму майстра спорту. Турнір для мене почався вдало – 2,5 очка з 3-х можливих, але у 4-му турі я зазнав поразки. Після цього зібрався, гарно підготувався до наступної партії і, здобувши перемогу, далі без проблем виконав норму майстра. Навіть перевиконав її на пів очка.

е2е4: Наприкінці минулого року ти показав ще один гарний результат – на чемпіонаті України у Львові виборов третє місце в бліці! Чи є для тебе, з психологічної точки зору, різниця – грати з однолітками чи дорослими?

Максим Паньків: Мені однаково – більше дивлюся на рівень гри суперника.

Максим Паньків у складі делегації України на чемпіонаті Європи до 8 років в Естонії.
На фото ви побачите багато знайомих облич... 

е2е4: А серед однолітків – юнаків та дівчат приблизно твого віку – з ким тобі найцікавіше та найважче грати?

Максим Паньків: Цікаво грати з майстрами ФІДЕ Максимом Дубневичем, Артемом Дячуком, Яном Дьоміним... З ними важко суперничати, але результат маю хороший. А ось найважче грати з Олексієм Карвацьким – в останніх трьох партіях йому поступився.

е2е4: На чемпіонаті України-2026 серед юнаків до 16 років у Тернополі ти став дворазовим призером – 3 місце у "класиці" та 2 у рапіді. Поділися враженнями від турніру. 

Максим Паньків: Незадоволений виступом, бо хотів виграти першість і поїхати на чемпіонат світу. Стартував вдало – 4 очка з 4-х можливих, причому в 4-му туру у важкій боротьбі здолав Дьоміна. Але в 5-му прикро поступився Карвацькому. Олексій пішов у гострий варіант, який добре вивчив, а я перший забув теорію, не розібрався і програв. Поступився і в наступному турі… Потім зібрався, три партії виграв і в підсумку став третім. 

У рапіді теж стартував вдало, але у 4-му турі програв незручному для мене супернику Віталію Гичкевичу. Далі виграв три партії, та у 8-му турі знову "осічка" з тим же Карвацьким. Перемога у вирішальному, 9-му турі дозволила поділити 2–5 місця і стати срібним призером завдяки додатковому коефіцієнту.

е2е4: Мабуть, запам’ятався тобі й інший цьогорічний турнір – відомий Prague Open, де ти показав гарні результати.

Максим Панькін вдало виступив на Prague Open

Максим Паньків: Там відіграв справді добре. Виграв змагання у рапіді та посів 3 місце у "класиці", показав перфоменс (середній рейтинг всіх гравців, з якими шахіст грав протягом турніру – прим. e2e4) 2450 пунктів. Не вистачило одного титулованого суперника для норми міжнародного майстра.

За два турніри програв лише одну партію – міжнародному майстру Сахі Нілашу з Індії. Я довго готувався до партії і був здивований, що суперник походив першим ходом а2–а3. Спочатку я отримав хорошу позицію, але потім треба було зробити сильний хід, щоб отримати перевагу. Але я його не знайшов, тому розгубився, не розібрався і швидко програв.

е2е4: На яких ще міжнародних турнірах за кордоном побував? І в яких хотів би взяти участь?

Максим Паньків: Я вступав на чемпіонаті Європи до 8 років в Естонії. На турнірі, організованому Гаррі Каспаровим у Литві, де став переможцем у своїй віковій категорії. 

Фото з легендою. Максим Паньків – переможець турніру Гаррі Каспарова 

Потім довго не їздив за кордон і вибрався лише минулого року на чемпіонат Європи з бліцу і рапіду у грецькі Салоніки, де мені пощастило здобути золоту медаль у бліці. Далі були чемпіонат Європи з "класики" до 14 років у Чорногорії, турніри у польському Кракові, вдома в Івано-Франківську і майже відразу – у Празі. 

е2е4: Ти вже маєш певний досвід участі в шахових турнірах у різних містах нашої країни та закордоном. Де сподобалося найбільше?

Максим Паньків: На шаховому турнірі найбільше сподобалося в Чорногорії – на вже згаданому чемпіонаті Європи-2025 до 14-ти. Там було море, а ввечері ми ганяли у футбол – було цікаво. Я дуже гарно грав, переміг багатьох сильних суперників, стартував 42-м і після 7-го туру був на першому місці. У 8-му очікувано чекала партія з найсильнішим гравцем турніру – міжнародним майстром Ахмадом Хаганом із Азербайджану, який у підсумку й виграв чемпіонат. Я добре вів партію, весь час була рівна позиція... Але в кінці трохи поспішив і з усіх можливих ходів через брак часу вибрав найгірший варіант, чим, звісно, суперник скористався і переміг. У заключній дев`ятій партії зібратися не вдалося – нічия і в підсумку – 6 місце. 

Максим Паньків – переможець чемпіонату Європи-2025 серед юнаків у Салоніках 

Якщо ж говорити не про шахові подорожі, а загалом, то найбільше сподобалося в Греції, на морі – мав можливість відвідати цю країну як турист.

е2е4: З ким із сучасних українських та закордонних гравців хотів би зіграти та поспілкуватися? І наразі, які найцікавіші та найбільш значимі зустрічі за шахівницею у тебе вже були?

Максим Паньків: Люблю грати і спілкуватися з однолітками. Тому хотів би зустрітися з турецьким гросмейстером Ягізом Кааном Ердогмушем (турецький  шаховий вундеркінд: у 2024 році він став четвертим наймолодшим гросмейстером в історії, а пізніше того ж року – наймолодшим шахістом, який коли-небудь досяг міжнародного рейтингу 2600+ пунктів – прим. e2e4).

Найцікавіша партія… Мабуть, уже згадана з Ахмадом Хаганом на першості Європи в Чорногорії. Була цікава, рівна боротьба... Якби не програв, міг би стати чемпіоном, оскільки йшов першим. Дуже прикра поразка.

е2е4: Важливою для будь-якого спортсмена, в тому числі шахіста, є мотивація, особливо після прикрих поразок, про які ти згадував. Що тебе мотивує тренуватися?

Максим Паньків: Я дуже люблю шахи, під час гри люблю атакувати і найбільше люблю перемагати. Раніше мене мама трохи змушувала займатися, але зараз я займаюся самостійно. Мені приємно бути в числі найкращих шахістів-юнаків країни.

Максим Паньків серед призерів чемпіонату України-2025 у Львові 

е2е4: Розкажи про себе поза шахами: які маєш улюблені предмети у школі та чи є ще якісь захоплення, окрім шахів?

Максим Паньків: Улюблені шкільні предмети – фізкультура й англійська мова. Колись ходив у секцію футболу, але зараз не маю часу. Лише інколи граю з друзями… Останнім часом полюбив настільний теніс і падел (спортивна гра, за характером та правилами дуже схожа на великий теніс – прим. e2e4), раз у тиждень ходжу грати з друзями.

е2е4: Зараз тобі 14. Як думаєш, пов’яжеш доросле життя з шахами? Чи плануєш після школи здобути якусь іншу спеціальність, а шахи лишити як хобі?

Максим Паньків: планую стати професійним шахістом. Найближче завдання – виконати три норми міжнародного майстра. У майбутньому хочу стати гросмейстром і грати за збірну України.

Автор: Олег Столяревський

Фото з особистого архіву Максима Паньківа

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Роман Дегтярьов: зустріч із Президентом України стала для мене гарним стимулом