Легендарний гросмейстер Наталія Жукова в 2-му турі Жіночого відбіркового турніру в Ужгороді сенсаційно програла юній Тетяні Скарбарчук. Але після того виграла дві партії поспіль. Після звитяги над Боженою Піддубною Наталія розповіла e2e4 про свої враження від змагань.
e2e4: Наталіє, можу, звісно, помилятися, але, здається, поразка в 2-му турі вас трохи завела...
Наталія Жукова: Та ні, просто перед цим турніром я була трохи розтренована. Все ж я в цьому руслі вже понад 30 років. Перша моя Олімпіада була в 1996-му, а зараз – 2026-й. Тобто, 30 років я у боротьбі. Коли вперше потрапила в збірну, мені було 17. Звісно, я дуже люблю шахи, але вже не заводжуся так, як раніше. Нині в мене є вже багато інших справ. Найперше – я депутат Одеської міської ради, опікуюся громадою. Крім того, був період, коли планувала з тренером zoom, але не було світла. Різні фактори "сприяли" тому, що не змогла підготуватися найкращим чином. Відповідно мені був потрібен час, щоб втягнутися.
Я просто погано грала другу партію. Суперниця не робила нічого видатного, я сама діяла невдало. Насправді все справедливо. Наступного дня в партії з Євгенією Торопцевою мала дуже класну позицію, але трохи наплутала в цейтноті. Мала бути нічия, але я продовжила грати з розумінням, що суперниця має ту нічию зробити. Й ось цієї миті позначилася та різниця, якою не можуть похизуватися люди, які не займаються спортом – витривалість. Суперниця просто припустилася помилки, якої вона б не припустилася в ста випадках із ста. Втім, знаю зі свого досвіду, що однієї миті мізки іноді просто зупиняються. Мовляв, досить, ти вже вичерпала всі ресурси. Тож вийшло, що Євгенія грубо помилилася, і це дало мені змогу перемогти.
У партії ж проти Божени Піддубної провела блискучу комбінацію. Я пожертвувала фігуру. Варіанти наперед прорахувати було важко. Не була впевнена, чи моя дія коректна. Можна сказати, що ризикувала. У цю мить вирішила, що хто не ризикує, той не п’є шампанського. Пізніше звірилася з комп’ютером і переконалася, що жертва коректна. Найкраще, що суперниця могла б зробити – віддати фігуру назад. Тоді ситуація вирівнялася б. Але, думаю, Божена не хотіла віддавати фігуру назад, захотіла її залишити. Після того почалися такі красоти, такі комбінації, за які ми власне й любимо шахи. Якоїсь миті в мене було на туру менше. Але потім пішла матова атака – і все змінилося. Я дуже задоволена.
.jpeg)
Наталія Жукова: "Проти Божени Піддубної я провела блискучу комбінацію"
e2e4: Кажете, що досвід дозволяє вам не реагувати на невдачі. Але, зважаючи на досвід, здається, невдачі молоді сприймаються особливо болісно…
Наталія Жукова: Та я колись сама такою була – 17-річною обігрувала і Марту Літинську, і Лідію Семенову. Ці шахістки тоді були кістяком національної команди України. Але то було класно – входити в збірну. Насправді, бачу по юних дівчатах зараз, що їм бракує турнірів за кордоном. Наразі вони грають здебільшого вдома. Але якщо вони планують прогресувати, то треба виїжджати і грати на міжнародній арені. Буду лише рада, якщо хтось з молодих підсилить збірну. Можу сказати, що сама за команду не тримаюся. Є можливість – виступаю. Для мене шахи – це спорт. Тренуюся і займаюся тричі на тиждень кросфітом, бігаю протягом п’яти тренувань на тиждень. Думаю, у контексті фізичної готовності дам фору багатьом. Бачу, як витримую партії я і як суперниці. Якщо коротко, то їм важче.
Інша річ, що вже не приділяю шахам увесь свій час, як то було раніше. Зараз менше виступаю в особистих турнірах, з огляду на це маю недостатньо ігрової практики. Але життя, особливо під час війни, диктує свої умови. Власне, війна й змусила мене трохи щось змінити. Пішла в політику, бо розставила нові пріоритети. Вважаю, що маю працювати на громаду. В одеській міськраді я в комісії з освіти і спорту, намагаюся бути для міста максимально корисною. Але при цьому дуже щаслива, коли виступаю за збірну. Як це, приміром, було торік у Батумі. Можливість виступати за команду мене дуже надихає. Знаю, як вивести себе на пік форми, але цього одначе недостатньо.
e2e4: Умовами проведення Жіночого відбіркового турніру ви задоволені?
Наталія Жукова: Так, умови класні. Федерація шахів України провела якісну роботу. Важливо, що турнір відбувається в Ужгороді, одному з найспокійніших міст України, де практично немає відключень світла і не лунають повітряні тривоги. Правда, в ніч на суботу тривога тут таки лунала. Але я спала міцно і нічого не почула. Ми живемо і граємо у, мабуть, найкращому готелі Ужгорода "Old Continent". Але це той організаційний рівень, який треба утримувати постійно, бодай на рівні фіналів чемпіонатів України. Принаймні, для мене це той фактор, який враховую, коли приймаю чи не приймаю рішення взяти участь у турнірі. До того ж, ці змагання важливі для мене зі спортивної точки зору, тому й умови, звісно, мають важливе значення.
То крім, власне, мотивації виступати за збірну. Я відіграла за Україну на 12-ти Олімпіадах і ще на одній відпрацювала в статусі тренерки.
Автор: Іван Вербицький
Фото: Світлана Вербицька
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Євгенія Долуханова: Важливо, коли є спортивний принцип
- Тетяна Скарбарчук: Тато знає, як мене налаштувати
- Людмила Іваницька: Цей турнір для мене дуже важливий
